Ірина Заблоцька - Еліксир помсти, Ірина Заблоцька

Глава 27. Перше враження та зустріч

Вероніка вперше зустріла Артема Соколова в офісі Владислава. Той представив його як свого давнього друга та успішного бізнес-партнера, який зацікавився їхнім медичним проєктом.

Артем увійшов до кімнати з упевненою посмішкою, його костюм сидів бездоганно, а в очах грався лукавий вогник. Він одразу ж привернув увагу Вероніки своєю харизмою та напористою манерою триматися.

«Вероніко Кравченко, радий познайомитися,» – промовив Артем, простягаючи їй руку. Його рукостискання було міцним і тривалим, а погляд затримався на її очах довше, ніж цього вимагала звичайна ввічливість.

«Взаємно, Артеме,» – відповіла Вероніка, відчуваючи легкий дискомфорт від його надмірної уваги.

Протягом їхньої першої розмови Артем активно цікавився деталями медичного центру, демонструючи свій діловий інтерес. Проте, його репліки часто супроводжувалися компліментами на адресу Вероніки, які межували з фліртом.

«Ви не лише талановита бізнес-леді, Вероніко, але й надзвичайно чарівна жінка,» – сказав він одного разу з підступною усмішкою.

Вероніка зберігала спокійну та професійну манеру спілкування, не піддаючись на його провокації. Вона відчувала його спробу справити на неї враження, але її інтуїція підказувала їй бути обережною.

Владислав, спостерігаючи за їхньою взаємодією, ледь помітно нахмурився. Він знав про репутацію Артема як ловеласа та майстра маніпуляцій, і його турбувало те, що той проявляє інтерес до Вероніки.

Після зустрічі Владислав попередив Вероніку про Артема. «Будь з ним уважна, Вероніко. Він може бути дуже переконливим, але його справжні мотиви часто приховані.»

Вероніка подякувала Владиславу за його турботу. Вона й сама відчула нещирість Артема та його бажання не лише співпрацювати, але й, можливо, скористатися її становищем.

«Я розумію, Владиславе,» – відповіла Вероніка. «Я буду пильною. Його гроші та зв’язки можуть бути корисними, але я не дозволю йому грати у свої ігри.»

Перше знайомство Вероніки з Артемом залишило після себе відчуття напруги та недовіри. Вона розуміла, що в їхньому бізнес-партнерстві з’явився ще один гравець зі своїми власними інтересами, і їй доведеться ретельно зважувати кожен свій крок у цій складній грі.

Після першої зустрічі з Артемом, Владислав запропонував Вероніці зустрітися за вечерею, щоб обговорити їхні подальші плани щодо клініки та можливу співпрацю з новим партнером. Він відчував, що після знайомства з Артемом їм потрібно обговорити нову динаміку в їхній команді.

Того вечора Владислав зустрів Вероніку в затишному ресторані. Атмосфера була спокійною, що дозволяло їм відверто поговорити.

«Що ти думаєш про Артема?» – прямо запитав Владислав після того, як вони зробили замовлення.

Вероніка на мить замислилася. «Він… справляє сильне враження. Розумний, амбітний. Але я відчуваю в ньому якусь… нещирість.»

«Ти маєш рацію,» – зітхнув Владислав. «Артем такий. Він завжди шукає власну вигоду. Нам потрібно бути обережними у співпраці з ним.»

Вони обговорили можливі ризики та переваги залучення Артема до їхнього проєкту. Владислав наголосив на необхідності чітко визначити їхні ролі та відповідальності, щоб уникнути конфліктів у майбутньому.

Під час вечері їхня розмова торкнулася не лише ділових питань. Владислав знову проявив свою чуйність, запитуючи про самопочуття Вероніки та її думки щодо всієї ситуації з Олександром та Іриною. Він бачив, що поява Артема додала їй ще більше напруги.

«Не дозволяй йому тебе турбувати, Вероніко,» – сказав Владислав з теплотою в голосі. «Ти сильна жінка, і ти зможеш впоратися з будь-якими викликами.»

Вероніка відчула підтримку Владислава, і це додало їй впевненості. Вона цінувала його дружбу та його вміння бачити її справжню сутність за маскою успішної бізнес-леді.

Наприкінці вечері Владислав запропонував Вероніці прогулятися. Вони йшли нічним містом, обговорюючи свої плани та ділячись своїми думками. Між ними відчувалася зростаюча близькість, яка виходила за межі ділових стосунків.

«Вероніко,» – тихо сказав Владислав, – «я хочу, щоб ти знала, що я завжди на твоєму боці. У будь-якій ситуації.»

Його слова були для Вероніки як ковток свіжого повітря. Вона відчувала, що в її новому житті з’явилася людина, якій вона може довіряти не лише в бізнесі, але й особисто. І це давало їй сили йти вперед, незважаючи на всі труднощі та інтриги, що чекали на неї попереду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍