Кен Фоллетт - Ніколи, Кен Фоллетт

сама. Хоч радикальних настроїв ніколи не мала — взагалі не цікавилася політикою — зате була неуважна й часом говорила, не подумавши як слід.

Лі вирішив підкопатися під Кая через дружину. Нападати на чоловіка, погрожуючи його рідні, вважається ганебним вчинком, але китайські таємні служби ніколи не цуралися таких методів. Адже вони ефективні.

Кай ще міг витримати напад на себе, але дивитися, як через нього страждає Тін, було нестерпно.

Лі продовжив:

— Там ширяться критичні розмови про Партію.

Кай щосили намагався не виказати занепокоєння.

— Так, — промовив він рівним тоном.

— І мені прикро повідомляти, але вашу дружину, Тао Тін, помітили в деяких таких бесідах.

Поглядом, сповненим ненависті та зневаги, Кай подивився на Лі, котрому вочевидь було зовсім не прикро. Він, навпаки, радів, що вдалося звинуватити Тін.

Проте все можна було владнати інакше. По-людськи, Лі мав би повідомити Кая про цю проблему в приватній розмові.

Натомість — щоб зашкодити йому якнайбільше — відразу пішов до міністра.

Такий вчинок демонстрував відверту неприязнь.

Кай подумав, що такою підступною тактикою не гребуватиме тільки людина, яка розуміє: чесною працею їй нізащо не піднятися. Але це не надто втішало. Серце йому боліло.

Фу сказав:

— Це дуже серйозно. Тао Тін дуже впливова людина. Вона, мабуть, навіть відоміша за мене!

«Атож, йолопе, відоміша, — подумав Кай. — Бо вона кінозірка, а ти — вузьколобий старий бюрократ. Такою, як вона, прагнуть бути всі жінки, а таким, як ти, — ніхто».

Фу вів далі:

— Моя дружина не пропускає жодної серії «Кохання в палаці». За ним вона стежить пильніше, ніж за новинами.

Цим він був вочевидь невдоволений. Однак почуте зовсім не здивувало Кая. Його мати теж дивилася серіал — але тільки коли батька не бувало вдома.

Кай опанував себе. Доклавши зусиль, промовив чемно і стримано:

— Дякую, товаришу Лі. Я радий, що ви поінформували мене про ці чутки.

На слові «чутки» наголосив. Не заперечуючи прямо сказаного Лі, він нагадував Фу, що такі звіти не завжди виявляються правдивими. Лі, очевидячки, не сподобалося зауваження, але він промовчав.

— Скажіть, — продовжив Кай, — від кого надійшов звіт?

— Від старшого представника Компартії при кіностудії, — миттю відповів Лі.

Дуже абстрактна відповідь. Усі подібні звіти писали представники партії. Кай же хотів знати першоджерело. Проте з’ясовувати це з Лі не став. Натомість обернувся до Фу.

— Можна поговорити про це з Тін — тихо, поки міністерство не втрутилося офіційно?

Лі спаленів:

— Підривну діяльність розслідує Внутрішній департамент, а не родичі підозрюваних, — обурився він.

А ось міністр був менш рішучий.

— У таких справах можливі деякі винятки, — зауважив він. — Без конечної необхідності ганьбити відомих людей не варто. Від цього Партія не виграє нічого. — І, повернувшись до Кая, сказав: —Довідайтеся все, що зможете.

— Дякую.

— Але покваптеся. Повідомте результати впродовж доби.

— Так, міністре.

Кай підвівся й енергійно закрокував до виходу. Лі залишився на місці. Безперечно, посидить ще трохи, їздячи міністрові по вухах. Але із цим Кай нічого не міг вдіяти. Вийшов.

Треба поговорити з Тін якомога скоріше, але, на превеликий жаль, думки про дружину мусив відкласти. Бо на нього чекала морока з ООН. Повернувшись до себе, звернувся до головної секретарки, Пен Явень, жвавої жіночки середнього віку, в окулярах і з коротко стриженим сивим волоссям:

— Подзвоніть до міністра закордонних справ і скажіть, що я прошу зустрічі в одній терміновій справі, пов’язаній із безпекою. Мене влаштує будь-який час, зручний для нього.

— Слухаюсь.

Кай не міг нікуди піти, бо чекав, коли ж йому призначать аудієнцію. Кіностудія «Прекрасне кіно» була неподалік Ґвоаньбу, тоді як міністерство закордонних справ — аж у районі Чаоян, де розміщувалися посольства та офіси іноземних компаній. Якщо на дорогах затори, поїздка туди забере щонайменше годину.

Він кинув роздратований погляд надвір, повз численні дахи із супут-никовими антенами й радіоретрансляторами — на шосе, що тягнулося уздовж території Ґвоаньбу. Машин було небагато, але ситуація могла різко змінитися.

На щастя, відповідь від міністра надійшла швидко.

— Він готовий зустрітися з вами о дванадцятій, — повідомила Пен Явень. Кай подивився на годинник: можна не поспішати. Явень додала: — Я сказала Монахові. Поки спуститеся, він уже чекатиме на вас біля входу.

У юності водій Кая голив голову, за що й здобув прізвисько Хешан, себто Монах.

Кай склав звіти розвідки в теку й пішов до ліфта.

Машина ледь тягнулася середмістям Пекіна. Велосипедом було б значно швидше.

Дорогою він обмірковував резолюцію ООН, але раз по раз повертався думками до Тін. Що вона такого наговорила? Змушував себе зосередитися на тому, що заварили американці. Міністр закордонних справ захоче почути, як розв’язати проблему.

Врешті Кай таки придумав і, поки доїхав до Чаоянмень Наньдадзє, 2, мав готовий план.

Міністерство закордонних справ містилося в гарній високій будівлі, фасад якої утворював півколо. Розкішний хол аж виблискував. Зробили то навмисно, щоб вражати іноземців, тоді ж як у Ґвоаньбу сторонні не бували ніколи.

Кая провели до ліфта, а потім і до кабінету міністра, котрий, якщо це взагалі можливо, був навіть розкішніший за вестибюль. Чоловік сидів за письмовим столом часів династії Мін, на якому стояла біло-синя порцелянова ваза, що, на думку Кая, належала до того самого періоду, а отже, була безцінна.

By Бая всі знали як привітного веселуна, котрий в житті та політиці найбільше прагнув уникати неприємностей.

Високий, вродливий, він був одягнений у смугастий костюм, на взір лондонського крою. Секретарки його обожнювали, а колеги вважали легковажним.

Однак на Каїв погляд, By Бай становив велику цінність. Він подобався іноземним лідерам, котрі висловлювали до нього таку прихильність, якої не виказали б жодному зашкарублому китайському політикану, на кшталт міністра державної безпеки Фу Чую.

— Каю, заходьте, — тепло запросив його By Бай. — Радий вас бачити. Як ведеться вашій матінці? До того як вона познайомилася з вашим батьком, я був навіть закоханий у неї.

Інколи By Бай казав щось таке його матері, від чого вона гиготіла, як школярка.

— У неї все гаразд. У батька теж.

— Це я знаю. Ми з ним часто бачимося, бо обидва — члени Комісії з нацбезпеки. Сідайте. То що там з ООН?

— Учора до мене дійшли чутки, які підтвердилися сьогодні зранку, тож я подумав, треба негайно сповістити вас.

Каєві було дуже важливо показувати міністрам, що саме він приносить їм найсвіжіші новини.