Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

знаходяться на найнижчій соціальній сходинці. Зять теж сподівається, що брехні про хуліганське минуле додадуть йому ваги, але місцеві бояться слухати розповіді про злочини.

Коли зять починає говорити, що він у Києві усіх побив, то канадці розгублюються і не знають як на таке реагувати. Ще в перших класах канадських шкіл дітей вчать захищати свої права і повідомляти про правопорушення до поліції. Тож найперша реакція канадців – повідомити правоохоронцям про злочинця, який приїхав до їх країни, але потім канадці розуміють, що перед ним фантазер. Багатьох людей у Канаді судять за те, що ляпають зайве язиком. Канадці бояться зайве слово сказати, за яке можна отримати заяву до поліції, великий штраф, а то й тюремний строк. Усі розмови канадців дуже обережні, толерантні, абсолютно ні про що, в основному, про погоду. Виявляється, зять бив людей у всіх місцях, де бував – на вулиці, в метро, в школі, у багатоквартирному будинку, де живе. Та скрізь! Кіно якесь!

Одним з найближчих друзів зятя став хитрий білий іммігрант з Південної Африканської Республіки. Чоловік втік до Канади, бо в його країні білим людям іноді доводиться несолодко через те, що їхні предки знущалися з чорношкірого населення та навіть вигадали апартеїд - виправдання для гноблення місцевих з іншим кольором шкіри. Іммігрант швидко зрозумів, що треба говорити, аби його полюбив зять і по – секрету розповів, що в себе на батьківщині він взяв автомат і всіх чорношкірих перестріляв. Зять в захваті від свого друга! Барон Мюнхгаузен зустрів такого ж Мюнхгаузена і стали друзями навік! До речі, у ПАР за вбивство злочинець відбуватиме покарання до кінця свого життя, і не матиме права на умовно-дострокове звільнення.

У бригаду до будівельників зять потрапив через хвастощі, бо розповідав хазяїну про те, який він сильний:

-Я один побив усіх хлопців свого класу. До школи приїхали боксери і я теж їх усіх побив. А ще я підіймаю штангу вагою 240 кілограмів.

Ці брехні зять повторював сотні разів і кінець кінцем повірив у свої вигадки. Звісно, жодної людини він ніколи не бив, а всіх лупцював лише у своїх фантазіях, навіяних дурними кінофільмами з бійками для закомплексованих підлітків. Але жодна людина, кому розповідав про свої подвиги, навіть добродушні 100-кілограмові бугаї - будівельники, які за хабарі втекли з України під час війни, не могли похизуватися таким! Іноді мені здається, що зятю подобається жити й говорити за законами дитинства. Дорослий світ надто нудний!

Родичка зятя не робить таємниці з того, що кожного дня кілька годин сидить в Інтернеті й виписує жарти, анекдоти, цікаві історії, щоб було що розповідати під час знайомств з новими людьми та підтримування спілкування зі своїми приятельками. На відміну від зятя її розповіді завжди доречні й доповнюють сказане співрозмовником чи нею. Зустріч з жінкою - святом чекають всі, хто її знає, бо завжди підіймає настрій. Жінка працювала в Києві у великих міжнародних компаніях і від неї були в захваті керівники, бо, певне, іноді з великим бажанням ходили на свої нудні роботи, щоб послухати новий анекдот чи смішну історію від своєї симпатичної підлеглої. Перед звільненням з роботи в обох відомих міжнародних компаніях жінка виявила кмітливість і їй виплатили купу грошей, за які вона зуміла придбати 2 квартири. Чому зять не хоче цьому в неї повчитися? Навіщо всіх напружує своїми розповідями як когось довго – довго лупасив, повсюди все забризкав кров’ю, а потім ще й заробив усі гроші в Києві?

Деяких канадців та й українців, які стали канадцями, трішки напружує, що невдаха без грошей і професії вважає себе рівним їм. Зять пішов до церкви і священник відразу зрозумів його проблему та намагався пояснити, що тимчасовий вимушений іммігрант знаходиться на останньому місці в канадському суспільстві – немає грошей, житла, професії, канадського паспорта чи хоч постійних дозволів на проживання, роботу, навчання, лікування. Тож коли найближчим часом не збирається повертатися в Україну, де його можуть відправити на війну, то повинен змінити свою поведінку і балачки та в усьому копіювати життя канадців. Поки що зять ніяк не рівня канадцям, які мають професії та мільйони, багато трудилися, щоб зайняти своє гідне місце під сонцем. Але слова священника для зятя, то як об стінку горохом! З того часу зять просто припинив заходити до церкви. Коли наступного разу я привів онука до церкви, то святий отець ще здалеку відразу вгадав і вказав нам на нашого внука серед усіх дітей, які бігали біля церкви:

-Копія батька. Помилитися неможливо.

В Україні дружина зятя, моя донька, працювала помічником у керівника великої міжнародної компанії. Потім керівник очолював філіал цієї компанії на Філіппінах. Уся кар’єра керівника побудована на особистих зв’язках: уміє прекрасно ладити з потрібними людьми, вже має канадський паспорт, заощадження, працює менеджером у канадській корпорації з 72 тисячами співробітників. Земляк прекрасно відноситься до дружини зятя, у керівника можна багато чому повчитися, охоче може дати потрібну допомогу чи хоча б пораду. На першій зустрічі зять заявив, що ніяка допомога і поради йому не потрібні, сам знає, що робити і як. Зять, взагалі, при знайомстві всім каже, що «розбирається у всьому, все знає, все вміє і не потребує ніякої допомоги». Таке правило, певне, теж вичитав у якісь дурній книжці, яка ще й всі питання пропонувала вирішувати простим навіюванням:

-У мене все добре, я багатий, успішний…

І далі по списку. Можливо, навіювання річ і непогана, але потрібно ще й багато працювати та мати клепку в голові та хоч якусь спеціальність. Зять через заздрощі відразу зненавидів колишнього боса дружини за його успіх у Канаді. Керівник прекрасно розбирається в людях і швидко зрозумів, що перед звичайний нещасний чоловік з купою дитячих комплексів і кризою середнього віку, з поваги до своєї колишньої співробітниці кілька годин вислуховував розповіді та зображав захоплення і здивування який перед ним крутий чоловік, котрий «у Києві всіх побив та заробляв мільйони». З ввічливості керівник не крутив пальцем біля скроні, але з жалістю дивився на мою доньку. Потім зять почав напружувати присутніх своїми планами як збирається допомагати Канаді вивести на чисту воду та брати податки з власника будинку, в якому живе, і керівник не витримав:

-У Канаді потрібно поводити себе тихіше води й нижче трави. У Канаді всі ваші заслуги й досягнення в Україні нікого не цікавлять. Крім знання мови й потрібної спеціальності багато важить ваша репутація та зв’язки. Лише тоді ви доб’єтеся чогось вагомого