Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

її з кімнати. Дружина була й не проти помінятися кімнатами та я стояв на своєму. Тож зять так і жив майже обійнявшись з високовольтною опорою лінії електропередач, яка знаходилася за кілька метрів від вікон його кімнати! Зять з вечора до ранку неймовірно страждав, коли спав у найменшій кімнаті, безперервно скаржився своїй матусі, що про нього погано турбуються домашні. Зятю здавалося, що з нього сміявся навіть єнот, який приліз до вікна зятя, просив їжу і корчив гримаси.

Ніхто з попередніх мешканців будинку не платив за спожиту електроенергію, бо до будинку підходять підземні води й щоб підвал не затоплювало, постійно працює помпа. Потрібно щоб не припиняв роботу й осушувач повітря. Коли іноді на хуторі відключають електроенергію, то підвал відразу затоплює водою. Власник будинку підписував договір оренди з попередніми мешканцями, в якому вказано, що мешканці взагалі не платять за комунальні послуги. На радощах, що Доля послала такого, як зять, власники будинку не дуже задумувались над тим, що написано в договорі. До кінця не вірили у своє щастя і те, що український біженець підпише договір з оплатою на тисячу доларів дорожчою, ніж вона того варта. Власники будинку були шоковані, коли зять, не читаючи, підписав договір сам і примусив підписати договір дружину та її батьків. Зять дуже любить дотепні фрази і коли взяв до рук договір, то заявив:

-Лише невпевнена у собі людина читає договори.

Зять розповів господарю будинку, що в Києві мав кілька майстерень і у вільний від основного бізнесу час виточував різні інструменти та деталі, які успішно продавав. Господарі подумали, що зять може після роботи чи на кожні вихідні припинити безперервно спати чи втікати на довгі тренування до спортзалу аби не няньчити сина, а може в їхньому гаражі обладнати собі майстерню і мати непоганий додатковий заробіток. Тож тільки вся наша родина захворіла на Ковід-19, хитрий власник будинку прибіг до зятя і йому, хворому, приніс новий договір, згідно з яким ціна оренди лишається такою самою, але ми вже не орендуємо третини подвір’я і гараж. Внук і син мільйонера залишився вірним традиції не читати договори, які підписує. Підмахнув договір і примусив підписати договір все своє сімейство, яке тяжко хворіло, а до дитини в цей день навіть викликали швидку. Знай наших, канадець! Потрібно виручати канадських професорів!

Щодо ціни оренди для зятя, то липовий професор вирішив не зупинятися на досягнутому. Сусіди стверджують, що цей будинок придбали бозна-коли й без ніякої іпотеки, чим завжди хизувався власник, який в кожній розмові обережно й жалібно вдовбує в голову зятя, що, начебто, щомісячно платить за дім 3,5 тисячі іпотеки. Великий учений вибудовував логічну наукову думку, що було б справедливо, якби зять платив суму, яка повністю покриває щомісячну виплату іпотеки. Українські біженці, недоїдайте й недопивайте, а допоможіть канадському шахраю виплачувати липову іпотеку!

Потім зять винайняв інший будинок через бурчання домашніх і насмішки сусідів, які дізналися про завищену оплату оренди та намагання власника й далі підіймати ціну. Коли в першому будинку були меблі, білизна, посуд та все, що необхідно для побуту, то в наступному орендованому житлі лише голі стіни й мінімум, який вимагає закон про оренду: кухонні меблі, пральна машинка, сушарка та холодильник. Ні карнизів, ні жалюзів, ні килимків – наче будівельники тільки здали будинок: доробляй усе сам. Зятю довелося купувати меблі та все необхідне для облаштування проживання. Переїзд нічого не дав, лише загнав сім’ю у нові витрати, а наступного дня зятя вигнали з чергової роботи, заради якої він і затіяв переселення. Власник будинку - друг роботодавця зятя. Щедрого і простакуватого зятя хитруни передають один одному, як естафету чи паличку – виручалочку. Роботодавець чекав доки зять переїде до наступного проблемного будинку з завищеною оплатою, щоб відразу звільнити українця з роботи.

Зять зайняв найбільшу кімнату (мрії збуваються!), а дружину з дитиною поселив у майже вдвічі меншій та ще й з двома вікнами, звідки йде холод. Внук відразу отримав нежить, кашляє, а зять розповідає, що дитині потрібно загартовуватися. Зате в цьому будинку він живе сам у найкращій кімнаті. Зятю іноді, як і в підлітковому віці, дуже подобається зображати перед приятелями якогось крутого хулігана, а за кримінальними поняттями ватажок має спати на найкращій койці в тюремній камері. Коли моя дружина приїздила до нашої меншої доньки поняньчити внуків, то чоловік доньки спав у шафі в стіні, бо йому не було де лягти. Моя дружина по кілька тижнів жила в них і весь цей час наш другий зять всі ночі проводив у тій комірчині.

Переїзд для українців то ціла катастрофа. В українців маса непотрібних речей, якими або взагалі не користуються, або користуються зрідка. І таке ще з радянських часів, коли був суцільний дефіцит і багато речей неможливо було купити у крамницях, а лише за завищеними цінами у спекулянтів. Поруч із нами канадці зняли будинок: приїхали в нове помешкання з меблями й винесли з авто лише 2 валізи речей. Багата людина піде до крамниці й купить все, що їй необхідно, а те, чим не користується, - викине. Ми, бідні українці, привезли в новий будинок три величезні мікроавтобуси з речами – близько сотні коробок і кульків та мішків. Викинути школа, а тягати за собою по нових і нових орендах дорого. Ледь сховали свої скарби, бо зняли будинок удвічі менший. Шаф не вистачає. Під кожним ліжком – картонні коробки з одягом, взуттям, іграшками.

Крім розповідей, що всі в його родині надзвичайно багаті і дворянського роду, зять обов’язково розповість про свої вигадані хуліганські подвиги в Києві. Зять весь час розповідає яким був героєм у школі й таке враження, що знову хоче за парту. Як і колишній Радянський Союз, росія через масову культуру нав’язували українцям кримінальну романтику. У багатьох російських фільмах, які українці змушені інколи дивитися через майже знищене українське кіно, головний герой обов’язково кого та відлупцює. За російськими мірками, когось побити то дуже круту. В багатьох ресторанах України лунали російські тюремні пісні. Коли ваш знайомий сидів у тюрмі й має кримінальне тату - то дуже круто і багато чоловіків у душі теж хочуть когось відлупцювати. У Канаді ні від кого не почуєш, щоб хизувалися тим, що когось побили, обікрали чи обдурили, хоч деякі канадці активно займаються обманом. Зазвичай, розповіді про свої кримінальні подвиги - то вигадки приїжджих з інших країн, які в незнайомій Канаді почувають себе повними нікчемами й спочатку