Майкл Доббс - Хід королем

— Я просто хотів, щоб ви знали: завтрашні газети ряснітимуть статтями во славу короля. Це чудово, це принесло йому багато користі. А все тому, що ми правильно розв'язали питання. Ви добре попрацювали.

Вона розтягнулася на масажному столі, намацуючи келих шампанського.

— Чудова з нас команда, еге, Бенджаміне?

— Так, мем. Чудова команда.

Принцеса досі трималася відсторонено; невже Лендлес так швидко все зіпсував?

— Я тут міркував, робив деякі перерахунки. Знаєте, тепер, коли я зміг познайомитися з вами і дізнатися, наскільки вміло ви здатні впоратися з завданням, то усвідомив, що цінність вашої допомоги буде ще більшою, ніж я думав. Ще п'ятдесят тисяч фунтів. Як це звучить?

— Бенджаміне, ви це серйозно? Просто шик.

Він скривився, зачувши сленг — культурний продукт постійного читання світської хроніки, модних журналів і коміксів для дорослих. Він кинув школу в п'ятнадцять років і сам торував собі шлях у житті, обтяжений невихованістю, вульгарною мовою і ще вульгарнішим акцентом. Це надало йому почуття власної гідності, але такий шлях був надто крем'янистий, і не цього хотів він для своїх трьох дочок, чия дорога була встелена квітами — найкращою освітою. Слухаючи принцесу, Лендлес не міг ні второпати, ні знести того, що людина, народжена з такими перевагами, отак ганьбить їх. Зате нині він знав, що знайшов потрібну жінку. Він приязно захихотів у слухавку.

Поклавши слухавку, принцеса знову відпила вина з келиха. Вона запитувала сама себе, чи не зайшла надто далеко. Вона вже давно усвідомила, що не існує такого феномена, як безкоштовний ланч для члена королівської династії, не кажучи вже про п'ятдесят тисяч фунтів, що буцімто даються на дурняк. До всього тягнуться ниточки, усе пов'язане, і вона підозрювала, що Бен Лендлес тягнутиме за ці ниточки щосили.

— Ви напружилися, мем.

Вона перевернулася, рушник зісковзнув з тіла, і принцеса оглянула свої нещодавно підтягнуті перса.

— Забудь про плечові м'язи, Бренте. Час подбати про внутрішню жінку.

Лейтенант Брентвуд Олбері-Гант, на зріст шість футів три дюйми, гвардійський офіцер, відкомандирований до Палацу як особистий стайничий принцеси, різко віддав честь і застиг у стійці «струнко», а його рушник зіслизнув на підлогу; принцеса кинула на військового вдавано-критичний погляд. Лейтенант знав з минулих розпоряджень, що з неї дуже вимогливий полковник і що нічна варта під її командуванням буде напружена.

Розділ вісімнадцятий

Вибори призначені на те, щоб відсіювати безмозких. Це не завжди виходить. Спадкова монархія себе цим навіть не обтяжує.

ГРУДЕНЬ: РІЗДВЯНИЙ ТИЖДЕНЬ

— Це неможливо, Френсисе.

«Я призначаю міністрів не для того, щоб вони казали мені про неможливе»,— подумки скипів Уркгарт. Але канцлер казначейства наполягав, і Уркгарт розумів, що той має рацію.

Вони з'юрмились у вітальні партійної штаб-квартири, де зібралися найвпливовіші представники партії, щоб заощадити гроші й час, святкуючи Різдво та прощаючись зі старійшиною. Зарплата таких старійшин була жахлива, умови праці, як правило, жалюгідні, і при цьому їм не рекомендувалося демонструвати незалежності ні в судженнях, ні в поведінці. У відповідь за свою багаторічну роботу вони очікували визнання у формі запрошення до саду Букінгемського палацу, скромної згадки у Нагородному переліку або ж прощального прийому, де страшенно заклопотані міністри збиралися, щоб випити солодкого німецького вина, поїсти сосисок за келихом коктейлю й відіслати на пенсію свого слугу, якого й з обличчя не впізнавали. Однак Уркгарт радо погодився влаштувати прощальне свято для немолодої, але бадьорої подавальниці чаю на прізвище місіс Стеґ. Серед присутніх не було людей такого поважного віку, щоб пригадати, як довго вона тут працює. Її чай був чиста отрута, а кава, зварена рукою цієї пані, не відрізнялася від чаю, проте її почуття гумору розбивало помпезність, яка так часто затуманює політиків, тож її шумна присутність у кімнаті, як правило, розряджала навіть найгіршу обстановку. Уркгарт відчув до неї прихильність понад тридцять років тому, коли з'явився тут як молодий член парламенту і приголомшено побачив, як вона, помітивши, що ґудзик на піджаку в Теда Гіта теліпається, наполягла, щоб головний на холостяцькій вечірці роздягся до сорочки, й одразу ж усунула проблему. Уркгарт був у курсі, що вона вже втретє намагається піти на пенсію, але зараз, у сімдесят років, мабуть, то вже остання спроба уникнути служби. Але це було ще не все.

— Це просто неможливо,— повторив канцлер.— У крамницях майже не відчувається різдвяної атмосфери, і рецесія почнеться раніше, ніж ми очікували. Ми можемо трохи підрихтувати статистику, місяць чи два відбріхуватися, але ми не зможемо підрихтовувати очевидне, коли на Великдень випускники шкіл почнуть шукати робочі місця. Більшість із них не збирається просто з класної кімнати ставати в чергу по підмогу для безробітних, а ми цьому не зарадимо.

Четверо стояли похиливши голови, тримаючись близько один до одного, наче зберігаючи велику таємницю. Уркгарт спитав у канцлера, що той думає про шанси відтягнути рецесію на місяць або два, щоб виграти хоч трохи часу. Але міністр фінансів лише підтвердив те, що Френсис уже знав.

Наступним дуже коротко виступив Стемпер. Не було сенсу влаштовувати бенкет серед чуми.

— Чотири пункти, Френсисе.

— Випереджаємо?

— Відстаємо. Ця історія з королем завела нас просто до пекла. Чотири пункти — і розрив тільки збільшується.

Уркгарт провів язиком по тонких губах.

— А ви, Елджі? В якому відрі горя збираєтеся мене потопити ви?

Коли Уркгарт звернувся до скарбника партії, всім довелося тулитися ще ближче, бо фінансист був навряд чи зо п'ять футів заввишки, і розчути його в кімнаті, яка гула від розмов, було важко. На відміну від канцлера і Стемпера, він не був обізнаний з планами дострокових виборів, але мав голову на плечах. Коли скарбника питають, чи зможе партія, яка живе в кредит, швидко знайти десять мільйонів фунтів, то він знає: картина погана. Його обличчя, яке свідчило про добру заправку ланчем, почервоніло, коли він закинув голову, щоб дивитися на інших.

— Це неможливо. Так одразу після виборів, одразу по Різдві, та ще як піде рецесія... Я не зможу знайти десять мільйонів фунтів за рік, не те що за місяць. Будьмо реалістами: навіщо комусь давати такі гроші в кредит на партію, за яку мало