Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

У Вітренка задзвонив телефон і він відійшов вбік щоб поговорити.

- Дзвонила Юліана. Я їй сказав, що зустрів вас на майданчику, і ми спілкуємось. Вона передавала вітання.

- Дякую. Передавай і їй від нас. Нам вже час. Данилку ще купатись і вкладатись.

Вітренко пішов за хлопчиком і посадив його на плечі. Так вони й шли до самого ліфта. З боку можна було вирішити, що вони справжня сім’я. Тоді дівчина згадала, як їй було прикро за сина, коли бачила на майданчиках малюка, з яким грає збатько. Тому зараз Агата раділа, що і у її синочка тепер це буде, нехай і не кожного дня. 

*** 

Наступного дня, сидячі в офісі, Стас не міг нормально зосередитися на роботі. Всі його думки були про сина і про майбутню розмову. А ще про те, як це все сприйме Юліана. Буквально за місяць його життя з налагодженого перетворилось на хаос. І в усьому винна руда дівчина з минулого. Але Вітренко ні про що не шкодував, інакше ніколи б не дізнався, що в нього підрастає п’ятирічний син. А ще виникали думки про те, що якби їх не розлучили в минулому, вони б були щасливі разом і ростили сина. Чомусь в цьому він був впевнений. Навіть якщо у неї і справді зараз нікого немає, та цього разу він пов’язаний зобов’язаннями перед іншою. Наче злий рок перешкоджає їх відносинам. Можливо їм просто не судилося бути разом.

Він раніше поїхав з офісу і в узгоджений час підходив до будівлі, де знаходився дитячий садок. Агата вже стояла біля входу. На ній була легка сукня з блакитного льону і плетені босоніжки.

- Привіт. Гарно виглядаєш, - промовив Стас, наблизившись.

- Привіт. Дякую. Готовий?

- Так. Йдемо.

Агата написала виховательці і за пару хвилин до них вивели Данилка.

- Привіт! - зрадів малюк Стасу. - Ми підемо на дитячий майданчик?

- Ні, в кав’ярню, - відповіла йому мати.

- Чудово! Хочу картоплю фрі!

- Гаразд, але тільки цього разу, - погодилась Агата.

Вони зайняли столик біля вікна і зробили замовлення. Коли Даня з’їв картоплю і всім принесли морозиво, Агата вирішила почати важливу розмову.

- Данюш, ти пам’ятаєш про що мене просив, коли ми тільки приїхали до Одеси?

- Я хотів побачити море, - посміхнувся хлопчик.

- А ще? - виразно подивилась на сина Агата.

- Я хотів побачитись з татом! - згадав Данилко.

- Я - твій тато, - промовив Стас.

Очі Дані розширились. Він декілька секунд дивився то на Агату, то на Стаса, а потім промовив:

- Я такий радий, що це ти! - він підійшов і залізши на диванчик, де сидів Стас, обійняв його міцно за шию.

Чоловік всадив малого до себе на коліна і теж міцно обійняв.

- Я теж дуже радий, сину! - промовив хлопчику в маківку.

Коли вони вже прощалися біля дверей, Даня попросив Стаса нахилитись і прошепотів йому на вухо:

- Можна я буду називати тебе татом?

- Звісно. Мені буде дуже приємно, - відповів так само пошепки чоловік.

- Дякую, - тихо промовив хлопчик і поцілував Стаса у вкриту щетиною щоку.

- Добраніч, Агато, - промовив чоловік і на секунду затримав погляд на обличчі дівчини, - будемо на зв’язку.

- Так. Бувай, - відповіла вона, відчиняючи двері квартири і впускаючи сина в середину.

Після того, як вклала Даню, Агата вийшла до вітальні. Випивши води, сіла на диван і подзвонила Оскару по відеозв’язку.

- Привіт, подруго! Що знов з твоїм обличчям? - промовив чоловік, тільки побачивши Агату.

- Я йому сказала, - тихо відповіла дівчина.

- Стасу? Оу! І як він це сприйняв? 

- Спочатку він був дуже злий. Потім заспокоївся. Ти був правий, він хоче спілкуватись і приймати участь у житті сина. Сьогодні ми сказали Дені і він теж щасливий. Залишилось повідомити Юліані, але залишу це Вітренко, це ж його наречена. Та колись і мені прийдеться з нею поговорити. Ми ще після поїздки в Санжійку не перетинались, тільки переписувались декілька разів. 

- Весело в тебе там. Та нічого, розберешся з усім і повернешся до Лондона. Обіцяю зводити тебе до клубу, щоб ти трохи розвіялась.

- Дякую, любий, ти в мене найкращий! - відповіла йому дівчина з посмішкою.