Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Розділ 16

Весь наступний день Агата не могла знайти собі місця. Найбільше в світі вона боялася байдужості Вітренко стосовно сина. Просто до жаху і приступів паніки. Вона не хотіла нав’язувати йому дитину. Хвилювалась, що Даня буде зайвим в його житті, була впевнена, що це Стасу не потрібно. Тепер же їй було важко так просто повірити, що чоловіку не все одно.

 

Вдень Стас написав, що ввечері після роботи зайде і вони підуть гуляти з Данею на майданчику і обсудять все, що не встигли вчора. І ось тепер дівчина чекала вечора і, в той же час, боялась цієї розмови. Вона не хотіла знову сваритись зі Стасом. Агаті хотілося вирішити все мирно і зберегти з батьком своєї дитини нормальні відносини, тим більше вони за десять днів відлітають до Лондона.

 

До вечора вона себе вже так накрутила, що не змогла навіть нормально працювати. Син увесь день був в садочку, а коли Агата його забрала, то відчув, що з матусею щось не так.

- Матусю, ти засмучена. Чому? - спитав хлопчик, дивлячись на маму із занепокоєнням.

- Все добре, Дені. Я просто трохи втомилась і розболілась голова. Та зараз я вип’ю знеболювальне і все буде гаразд. Давай поїмо і потім підемо гуляти на майданчик зі Стасом.

- Справді? - здивовано подивився на неї син. - Суперово! Стас - класний, так, матусю?

- Так... Мабуть... Раз ти так вважаєш, - трохи розгубилась дівчина. - Їж, - вона поставила перед дитиною тарілку з овочевою запіканкою.

 

Даня так зрадів прогулянці, що дуже швидко впорався з вечерею, а ось Агаті шматок не ліз до горла. Поколупавшись трохи у тарілці, вона поставила їжу до холодильника, та поки син обирав іграшки, пішла до ванної. Вмившись холодною водою, дівчина подивилась на своє відображення. Без макіяжу вона виглядала значно молодше за свій вік, і її часто приймали за підлітка ніж за молоду матір. Волосся вона просто зібрала у хвіст і нанесла трохи бальзаму, щоб зволожити губи. Коли вона вже була зібрана, майже відразу пролунав дзвінок у двері.

- Привіт, - промовила Агата, впускаючи Стаса у квартиру.

- Стасе, привіт! - вибіг до гостя Даня з екскаватором в руках.

- Це тобі, - відповів Стас, простягаючи малюкові коробку з автомобілем на радіокеруванні. 

- Клас! Дякую! - Даня обійняв Стаса за ноги, від чого той трохи розгубився.

- Ну, що пішли? - чоловік поглянув на дівчину довгим поглядом.

- Я готовий! - вигукнув радісно малюк. Він відніс нову машинку до вітальні і почав взуватися.

 

І ось за десять хвилин Даня вже грався на дитячому майданчику, а Агата зі Стасом присіли на скамійку. Поряд з ними нікого не було, тож вони могли спокійно поговорити.

 

- Я хочу бути присутнім у житті сина, - перейшов одразу до справи Стас.

- Я не проти, - відповіла тихо Агата.

Потім вона коротко розповіла коли, з якою вагою і зростом народився малюк, в загальних рисах описала, як проходила вагітність, як відновлювалась і виходила на навчання і роботу, коли  син був, ще маленьким. Паралельно відкрила галерею в телефоні і показувала фото і відео з тих періодів, про які говорила. Стас мовчки слухав і виглядав вже не таким напруженим, як підчас розмови, коли тільки дізнався про сина. А коли дивився фото і відео з Агатою при надії і з маленьким сином, то на його обличчі було стільки різноманітних емоцій: і розпач, що не зміг розділити ці моменти,  і ніжність, і гордість.

- Що записано у Дані у графі “батько” в свідоцтві про наподження? - запитав Стас, знов сховавши почуття за маскою холодноті.

- Там прочерк, - промовила трохи збентежено Агата.

- Треба  переробити свідоцтво, щоб там був записаний я.

- Згодна, але він залишиться на моєму прізвищі, в мене немає часу переоформлювати всі документи. Ми скоро відлітаємо, пам’ятаєш?

- Гаразд. Я ж зможу спілкуватись із сином? Приїзжати чи брати його до себе на канікули чи свята? 

- Я, думаю, це не буде проблемою. Ти йому подобаєшся. Він вважає тебе класним, - дівчина посміхнулась. - Ти перший, до кого він так швидко прив’язався і  беззастережно довіряє. Не зруйнуй це.

- Ніколи. І я сказав батькові. Він чекає нас в гості, хоче ще раз поспілкуватись із онуком. Вже офіційно.

- Можна у неділю, - відповідає Агата. - Якщо ти не маєш інших планів, звісно.

- Не маю. І я винен тобі аліменти за п’ять років. Відправиш мені номер карти, я перерахую потрібну суму.

- А ти підготувався. Гаразд. А з Юліаною ти вже поговорив? 

- Поговорю з нею найближчим часом. Спочатку хотів прийти до якогось порозуміння з тобою. Коли скажемо Данилкові?

- Можна спробувати сьогодні, після прогулянки. Хоча, мені не хочеться робити це перед сном, - раптом завагалась Агата.

- Тоді давай завтра. Спробую повернутись раніше, заберемо його разом з садочка. Можемо сходити до кав’ярні і там повідомити? Не хочу втрачати час з ним. Ви скоро поїдете, - промовив, з помітним смутком у голосі, Стас.

- Гарний план, - дівчина усміхнулась. Зараз вона вже не відчувала тої незручності у спілкуванні з колишнім коханим, яка була на початку. Їй знову було комфорто майже як раніше. Хоча фізично її все ще до нього вабило. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍