Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

- Батько Дані - Олег? Чи був хтось ще? - Стас вирішив не тягнути з тими питаннями, що його турбували. Агата ледь не вдавилась кавою.

- Пробач, що? - перепитала дівчина, прокашлявшись.

- Ти б не пригнула з мосту, якщо б знала про дитину, адже так?

- Про дитину я дізналась в лікарні...Я б ніколи не вчинила такого, якби знала. Мені було дуже погано, а потім ще й смерть дідуся, я не бачила виходу...В той день...Мені потрібна була підтримка, не знаю, чому я прийшла до тебе. Ти знав дідуся і міг мене зрозуміти, принаймні мені тоді так здавалось. Твій батько сказав, що тебе немає вдома. Просив не турбувати, тож я просто йшла і не помітила як опинилась на тому мосту...Ти казав, що це місце сили, я хотіла, щоб мені стало краще, але...А потім.. - від цих спогадів, сльози почали струменіти по її щоках.

- Пробач, що нагадав, - він простягнув їй серветку. - Далі я знаю.

Агата спочатку не зрозуміла навіщо їй серветка, а потім торкнулась щоки і здивувалась, відчувши вологу.

- Мені все ще іноді сниться сон про той момент і в ньому ти. Ти мене рятуєш...

- Бо так і було. Я тебе витягнув з води, викликав швидку.

Агата здивовано подивилась на нього. Весь час вона думала, що цей сон - плід її уяви. А він дійсно її врятував, їх...

- Коли я дізналась про вагітність, то була спантеличена, та саме це мене витягло з того гнітючого стану...- вона зробила ще один ковток вже остиглої кави і наважилась. - Ми з Олегом були подружжям лише на папері, через це він і подав на розлучення за півроку. Даня твій, Стасе, - останню фразу Агата промовила прошепки, адже від хвилювання голос сів.

- Що ти сказала? - чоловік схопився зі стільця і дивився на неї широко розчиненими очима. В погляді швидко змінювались емоції: спочатку шок, здивування, радість, потім  збентеження і врешті - лють. Так, він дуже злий, з його очей ледь не летять спалахи, а щелепа напружена.  Агата вже шкодує, що сказала.

- Як ти могла?! - промовляє Вітренко тихо, але з натиском. Жовна рухаються, кулаки стиснуті. - Я лише сьогодні доводив батькові, що ти б так не вчинила.

- Він знає? Але звідки?..- починає казати вона голосом, що зривається. Голова дівчини починає боліти від стресу чи це відходить анестезія.

- Здогадався. Каже, що Даня дуже на мене схожий в дитинстві. Навіть фото обіцяв відправити, коли знайде, - відповідає трохи спокійніше. - Але бляха! П’ять років! П’ять довбаних років я не знав, що в мене є дитина! П’ять років МІЙ син жив без батька! Шість років я був впевнений, що ти щаслива з іншим, - зі свистом випускає повітря і продовжує оманливо м’яко, при цьому опинившись навпроти неї, не дозволяючи їй відвести погляд. - Всі ці роки я намагався тебе забути. Нарешті зустрів дівчину, яку можу покохати, зібрався одружитись...

В його голосі такий відчай, що Агату починає нудити від нервої напруги.

- Будь ласка, тихіше, Стасе. Розбудиш дитину.

- Не уявляю, що мені зараз робити, - він відштовхується від столу і відходить до вікна. - Як ти могла не сказати мені про це? Чому не повідомила, коли дізналась? Ти позбавила мене можливості побачити його перші кроки, почути його перші слова. Чому, Агато? - дивиться на місто за вікном, спина напружена.

- Я тобі дзвонила в день, коли  народила Данилка...Та слухавку взяла дівчина, і я вирішила, що тобі це не потрібно. 

- Тобто ти вирішила за нас обох? За сина? - знову підходить і нависає над нею.

- В нас з Данилком все добре. Він щасливий, в нього все є...

- Я раніше взагалі з дітьми не спілкувався, навіть трохи боявся їх. Але з Даніком мені якось відразу було легко, - промовив вже більш спокійним тоном. - Що ти сказала сину про мене? 

- Стасе...

- Зрозуміло. Я хочу, щоб ти сказала йому. Сьогодні ж! - Стас починає ходити кімнатою.

- Давай не будемо поспішати, Стасе. Йому лише п’ять. Подумай як така новина може вплинути на дитячу психіку.

- Матусю! Стасе! Ви сваритеся? - заходить Даня, потираючи оченята і дивиться здивовано на дорослих.

- Пробач, сонечко, що ми тебе розбудили. Стас вже йде, - дивиться з благанням у погляді на чоловіка.

- Так. Бувай, Дань. Побачимось, - а потім кидає виразний погляд на Агату. - І повернемось до цієї розмови.

Повернувшись додому і трохи охолонувши, Стас все ж погодився, що Агата хороша мати. Так, він дуже розлючений через те, що вона не сказала. Наче хотіла приховати, що в них спільна дитина. Йому хотілось і їй зробити так само боляче. А потім він згадав її відношення до сина і те, як Данилко її любить, який він вихований і розумний для свого віку. Зрозумів, що треба припинити злитися заради малого і зуміти побудувати відносини на основі поваги, адже тепер вони пов’язані з Агатою. Їм треба ще раз поговорити і вирішити, як діяти далі, а тоді вже розповісти батьку і Юліані.