Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Стас був трохи спантеличений отриманою від малюка інформацією, адже до цього був упевнений, що його це черговий коханець його колишньої. Стосовно ж Оскара, він пригадав, що  поведінка і манери спілкування цього мачо здались йому не звичними, але він це списав на різність менталітетів. “Тож, він гей. Цікаво. Питання з батьківством малого залишається відкритим...”

- У тебе є іграшки? - відволік його хлопчик, проходячи до вітальні.

- Іграшок немає, але є колекція модельок авто. Давай покажу.

- Вау! Які класні! Мені теж подобаються такі. Мама обіцяла мені купити, коли я трохи підросту. Я теж хочу збирати колекцію. Зараз в мене є гоночний трек, а коли стану дорослим, куплю собі справжню гоночну автівку і буду брати участь у справжніх дорослих перегонах.

- Хм. Які в тебе плани. Я теж колись брав участь...

- Дійсно?! Клас! А машина гоночна в тебе є?

- Була...Продав, коли відкривав  фірму, - промовив трохи з сумом, згадуючи те відчуття, коли летиш на високій швидкості. Тільки ти і траса.

Стас дістав автівки з полиць і дозволив малому гратись. Сам же написав другу, скасовуючи зустріч. Потім поспілкувався телефоном з нареченою.

- Зголоднів? - спитав через час у хлопчика.

- Ні. Дякую, - відповів малюк, якось невпевнено.

- Точно? Можу піцу замовити, - запропонував Стас, підморгуючи.

- Піца...Ум-м, - облизнувся хлопчик.

- Матуся тобі дозволяє таке їсти? - уточнив, заходячи в додаток для замовлення.

- Так. Але не часто.

- Гаразд. Яку піцу замовимо?

- Маргариту!

- Це і моя улюблена, - посміхнувся Вітренко, роблячи замовлення.

Після того як кур’єр приніс замовлення, Стас включив мультик і вони розташувались на дивані біля журнального столика.

- Залишимо трохи мамі? - спитав Даня.

- Звісно, - відповів Вітренко. - Наївся?

- Так, - погладив задоволенно Данилко свій животик, а потім продовжив дивитись мультик. Стас в цей час передивлявся матеріали по поточним справам в ноутбуці. Коли закінчив і відклав ноутбук, помітив, що малюк заснув. Тоді він приніс тоненький плед і укрив малюка. 

Задзвонив мобільний і Стас швидко вийшов до іншої кімнати, щоб не розбудити дитину. Дзвонив його батько.

- Так, тато, - відповів він, прикриваючи двері.

- Стас, а Данилко - син колишнього чоловіка Агати? - раптом запитав Вітренко старший.

- Так, певно...Навіщо питаєш?

-  Просто у мене ще при першій зустрічі виникло відчуття, що мені знайоме його обличчя. Та потім я забув. А сьогодні знов побачив малюка і згадав...

- Ти не казав, що зустрічав Агату з сином...- здивувався Стас.

- Та кажу ж, що замотався, забув. Але він дуже схожий на тебе в цьому віці. І волосся, і очі, і міміка...

- Тату, це маячня! Ми розійшлися, Агата вийшла заміж...- він запустив руку в волосся. “Ні, він же не може?..”

- Хлопчик схожий на її колишнього чоловіка? - спитав Валерій Вітренко підштовхуючи до вісновку, що вже сам напрошувався.

- Не знаю, але як він може бути моїм? - Стас був розгублений. Він ходив кімнатою, не знаходячи собі місця. - Вона б вже сказала мені... чи ні.

- Ти впевнений? Ну добре. Я просто висловив свою думку. Як Юліана?

- Все добре. Готується до весілля.

- А ти?

- А що я? - він знову скуйовдив волосся.

- Готовий до шлюбу?

- Мабуть. Ти ж знаєш Юліану, вона всю організацію взяла на себе.

- Ти її любиш синку?

- Я не знаю як це, тату. Та мені з нею добре...

- А до Агати ти щось ще відчуваєш?

- Це складно, тату. Я не можу відповісти на це питання...

- Тоді вам варто поговорити і розставити всі крапки над і.

Стас був згоден з батьком, але не був певен, що має право ставити подібні питання Агаті. Та якщо припустити, що Данилко його син, то...”Дідько! Як же це все складно і невчасно,” - думав Вітренко, але в нього і справді накопичилось забагато запитань до колишньої. Шість років тому він хотів знати чому вона так вчинила, але на це питання він вже отримав відповідь при минулій розмові. Але чому вона тоді опинилась на мосту. Навіщо заходила до нього в той день? Він не думав, що вона може приховувати дитину від нього. Це на неї не схоже. Хоча пройшло стільки років, вона могла змінитися...

Вітренко повернувся у вітальню і присів поряд з диваном, уважно розглядаючи хлопчика. Так, волосся в Дані було темне як і у нього. Карі очі він помітив ще того уікенду в будинку Данила Анатолійовича, ямочка на підборідді.

Агата повернулась за годину, після того як малюк заснув. Стас допоміг перенести хлопчика у її квартиру. Дівчина запропонувала зварити каву, він погодився. За разом зможуть поговорити.