Настя Пуст - Муза, Настя Пуст

* Кирило й Григорій 
Приїхали до своєї бригади...
Побратими  вело щось обговорювали..
Хтось дзвонив родичам..хтось плакав від радощів 

-хм..дивно з якої радості їм повернули телефони..
* Подумав Кирило

Як тут до них підійшов Сергій Русланович 

С: вітаю вас!

К: з чим?

С: ПЕРЕМОГА, ХЛОПЦІ.. ПЕРЕМОГА !

Григорій: що..що?
* Не повіривши запитав чоловік

С: Ми перемогли..!!!

* Кирило заплакав..та вже не від болю а від радості..
Скільки вони за цей час натерпілися..в голові не вкладається..невже..?
Невже він знову зможе навчатися..
Так як не дивно про навчання він згадав першим ділом..
Кирило мріяв бути музикантом..і майже закінчив музичну магістратуру..
Але його забрали на війну..

Потім він зрозумів що зустріне сестру.. і маму "нарешті..як я сумував "
думав він..

Григорій..
що про нього говорити..він стоїть на колінах і дякує вищим силам...
Хоча це й не дивно..майже рік він провів захищаючи країну..

Тут до них підбігає Олег..

О: ви чули..ви чули..?
* З надією в голосі весело говорить хлопчина..

К:.чули..звісно.. чули!
* Обізвася той витираючи сльози..

Г: хлопці..дайте я вас обійму..
* Сказав Григорій вставши з колін..вони міцно обійнялись..