НМ - Нічні тварі , НМ

Ната не могла позбутися відчуття, що вони рухаються у пастку. Кожен звук, кожне відображення в темряві нагадувало про те, що вони можуть бути спостережуваними. Тіні ніби присутні в кожному куточку цього місця.

— Ми наближаємось, — прошепотіла вона, перегортаючи сторінки книги, в якій тепер знайшла нові відомості. — Це місце... воно створюється, коли достатньо людей потрапляє сюди. Тіні... вони не просто з'являються. Вони оживають через нашу страху.

Ліка, йдучи поруч з нею, схилила голову, намагаючись зрозуміти це.

— Тобто, чим більше ми боїмося, тим сильніше вони стають?

Ната кивнула.

— Саме так. Тіні зростають від нашого страху. Якщо ми хочемо їх зупинити, ми маємо навчитися не боятися. Але це буде важко, якщо все, що ми бачимо і чуємо, тягне нас до страху.

Раптом, на одному з поворотів, коридор став ще вужчим, а темрява — щільнішою. Вони не могли роздивитись, що перед ними, але відчували, що чим глибше вони йшли, тим сильніше було те відчуття, що хтось їх спостерігає.

Віка не витримала тиші і прошепотіла:

— Якщо ми не виберемось звідси, ми теж станемо частиною цих тіней.

Джон зупинився і оглянувся, його очі світилися в темряві, рішучість відображалась в кожному його слові:

— Це не буде так. Якщо нам доведеться стояти до кінця, ми це зробимо.

Раптом вони почули кроки. Ледь чутно, але одразу стало зрозуміло — це не їхні кроки. Це були кроки інших, невидимих істот. Тіні, що повернулися.

Єгор озирнувся і прошепотів:

— Ми не одні.

На мить усе затихло. Кроки стали чіткішими, ніби кожен їхній рух був вивірений, а темрява навколо ставала густішою.

Вони рушили вперед, але раптово зупинились, коли перед ними з’явилося невелике приміщення, повне старих руїн. Відразу з’явилось відчуття, що це місце було важливим для всіх, хто сюди прийшов.

На стінах були схожі на стародавні символи, що мигтіли в світлі ліхтаря. І серед цих символів було написано слово, яке вони всі добре пам'ятали: "покаяння".

Ната підняла погляд до стін, намагаючись зрозуміти, що це означає.

— Це місце не просто притулок для тіней. Це... їхнє джерело. Якщо ми не знищимо його, ми не зможемо вибратися звідси.

Зараз вони стояли на порозі того, що могло стати їхньою останньою битвою. І тільки одне питання залишалось: чи зможуть вони впоратися з тим, що чекає їх тут, у цьому самому серці темряви?

Всі стояли в тиші, спостерігаючи за стародавніми символами на стінах. Усі відчували, що тут вони наближаються до чогось, що може змінити все. Кожен крок, кожне нове відкриття наближало їх до розв'язки, але й до ще більшої небезпеки.

Ліка глибоко вдихнула і спробувала заспокоїти себе.

— Ми маємо діяти зараз. Якщо це дійсно джерело їхньої сили, то знищити його — це єдиний спосіб зупинити все.

Джон, ставши поруч, кивнув, впевнений у своїх словах:

— Тепер ми точно знаємо, що робити. Тільки не впадаймо в паніку. Якщо ми будемо діяти разом, ми зможемо подолати будь-яку загрозу.

Але Ната не була такою впевненою. Вона подивилась на напис на стіні і відчула холодну хвилю, що прокотилася по її тілу.

— Це... не просто ритуал. Тут є щось більше. Це не можна просто знищити. Це повинно бути... перервано. Якщо ми будемо не обережні, ми можемо викликати ще більший хаос.

Єгор швидко оцінював ситуацію і зрозумів, що вони повинні бути готові до всього.

— Ми вже знаємо, що це місце пов'язане з тінями. Але якщо є можливість відновити цей баланс, потрібно це зробити швидко.

Усі зрозуміли, що зараз вони мають обирати: знищити джерело і ризикувати тим, що щось піде не так, чи знайти спосіб очистити це місце, не викликавши нової хвилі жаху. Вибір був складним, адже кожен з них відчував, що розв'язка може бути смертельною.

Віка обережно підійшла до однієї з руїн на стіні, намагаючись зрозуміти, чи є тут ще якісь підказки.

— Тут є щось, що не дозволяє нам пройти далі, — сказала вона, вказуючи на стародавній камінь, покритий символами. — Може, ми маємо активувати це?

Всі наблизились, і Ната обережно провела пальцями по каменю, намагаючись зрозуміти, що робити далі. Вона знову звернулася до книги, шукаючи відповідь.

— Тут... написано, що для того, щоб перервати цей цикл, ми маємо здійснити ритуал очищення. Він вимагає жертви.

Всі затихли, не бажаючи чути цього слова. Жертва. Кожен з них розумів, що це означає, але всі намагалися тримати себе в руках.

Джон нахмурився, стиснувши кулаки.

— Що за жертва? І хто це має бути?

Ната поглянула в книгу і, зітхнувши, відповіла:

— Не знаю. Але якщо ми хочемо зупинити тіні, одна з нас повинна бути готова віддати все. І це може бути лише перша частина ритуалу.

Ліка мовчки поглянула на всіх. Всі відчували, як тяжка атмосфера нависала над ними, як нездоланна темрява готова поглинути кожного.

— Я згодна. Якщо це єдиний шлях, я готова, — сказала вона, дивлячись на всіх.

Єгор вигукнув, намагаючись не вірити в те, що почув.

— Ні! Ти не повинна. Ми знайдемо інший спосіб!

Але вже було пізно. Ліка вже почала рухатися до символу, її погляд був рішучим. Вона знала, що це її вибір. Вона могла віддати себе, щоб врятувати всіх, або залишити всіх без шансу на порятунок.

Тим часом Ната продовжувала шукати в книзі інформацію. Час спливав. Ситуація ставала все більш безвихідною.

І ось, коли Ліка вже наблизилася до каменю, щоб виконати ритуал, Джон схопив її за руку.

— Стоп! Я не дозволю цього. Ми знайдемо інший шлях.

Джон сильніше стиснув руку Ліки, відчуваючи, як холодний потік страху пронизує його тіло. Його серце билося швидше, але він не міг дозволити їй іти на жертву.