Марі-Анна Харт - Невидимі сліди, Марі-Анна Харт

Вона виглядала мирно і спокійно, її волосся розсипалося по подушці. Олівер мимоволі усміхнувся, коли побачив її такий розслаблений вигляд.

Кейт прокинулася, почувши тихий рух. Спочатку вона не могла зрозуміти, де знаходиться, але, відкривши очі, побачила Олівера поруч. Її обличчя одразу стало теплим від його погляду. Вона посміхнулася, хоча й була дещо здивована тим, як близько вони опинилися одне до одного. Після кількох секунд мовчання Кейт тихо сказала:

– Я не пам'ятаю, як ми тут опинилися.

Олівер подивився на неї і злегка посміхнувся.

– Ми просто заснули. Все нормально.

Кейт потягнулася і зітхнула, відчуваючи, як її тіло розслаблюється після ночі. Вона була трохи збентежена, але також відчувала певну легкість, яка не дозволяла її нервувати.

Вони обидва залишалися мовчки ще кілька хвилин, насолоджуючись спокоєм ранку, перш ніж вирішити, що робити далі.

Олівер, усміхаючись, подивився на Кейт і кивнув до кухні.

— Можеш допомогти мені? У мене є кілька ідей для сніданку, — запропонував він.

Кейт кивнула і пішла слідом. Вони обидва опинилися на кухні, і Олівер почав готувати основні інгредієнти.

— Почнемо з оладок, — сказав він, ставлячи миску на стіл і викладаючи інгредієнти. — Я зроблю тісто, а ти можеш почистити яблука для начинки, якщо хочеш.

Кейт, трохи неспішно, почала працювати, вибираючи найкращі яблука з корзини. Олівер тим часом швидко замішував тісто, зосереджено додаючи борошно, яйця та молоко. Його рухи були впевненими і плавними, а повітря на кухні було наповнене теплом і приємними ароматами.

— Пам'ятаєш, як я казав про сендвічі? — додав Олівер, коли він вже розігрівав сковорідку для оладок. — Поки оладки смажаться, можеш нарізати інгредієнти для сендвічів. Я підготую хліб.

Кейт погодилася і почала нарізати помідори, огірки та сир. Вона помітила, що цей процес насправді приносить їй задоволення — спільне приготування їжі стало приємною та заспокійливою рутиною, яку вони обоє розділяли.

— Так, це виглядає смачно, — сказала вона, після того як виклала всі інгредієнти на тарілці, дивлячись на результат.

Олівер, перемішуючи оладки на сковорідці, посміхнувся.

— Ти права, виглядає смачно. Тепер перевіримо, чи буде так само смачно на смак.

Коли оладки були готові, вони разом виклали їх на тарілку та подали на стіл, супроводжуючи сендвічами. Аромат сніданку розповсюдився по всій кухні, і вони сіли за стіл, посміхаючись один одному, усвідомлюючи, як приємно проводити цей час разом.

Кейт сиділа за столом і, насолоджуючись сніданком, почала відчувати дивне бажання залишитися. Весь цей час, який вони проводили разом, був надзвичайно комфортним і приємним. Вона навіть не думала про те, щоб іти, але знала, що Олівер, ймовірно, має свої справи.

Олівер, подивившись на годинник, зітхнув і сказав:

— Ну, мені час збиратися на роботу. Знаєш, я відвезу тебе додому, але якщо хочеш, ввечері я буду в барі. Можемо там побачитись, якщо ти захочеш.

Кейт кивнула і трохи здивовано відповіла:

— Я подумаю, дякую за запрошення. Це було дуже приємно.

Вона піднялася з-за столу і зібрала свої речі, відчуваючи, як не хоче залишати це місце. Але зрозуміла, що ввечері обов'язково повернеться, адже їй дійсно приємно було проводити час із Олівером.

Олівер, як і обіцяв, відвіз Кейт додому. Висадивши її біля будинку, він попрощався з нею теплою усмішкою та поїхав на роботу.

Кейт стояла біля дверей ще кілька секунд, спостерігаючи, як автомобіль Олівера зникає за рогом. Її серце билося частіше, ніж зазвичай. Вперше в житті вона відчувала себе по-справжньому щасливою. Щось у погляді Олівера, його доброзичливості та уважності розтоплювало лід у її душі. Вона відчувала, як поступово закохується в нього.

Проте разом із цим приходило і хвилювання. У голові крутилися запитання: "А що, як він не відчуває того ж? А якщо мої почуття залишаться без відповіді?" Ці думки тривожили її, але щастя все ж переважало страх.

Відкривши двері, Кейт обережно зайшла до будинку. Усередині панувала тиша — всі ще спали. Тільки в кухні тихо потріскувала кавова машина.

На кухні сиділа Еліс. Вона, як завжди, пила свою ранкову каву, вдивляючись у вікно. Кейт здалося, що Еліс занурена у власні думки.

— Ти вже повернулася? — спокійно спитала Еліс, помітивши Кейт у дверях. Її голос звучав тихо, але уважно.

Кейт кивнула і, розпливаючись у легкій усмішці, поставила сумочку на стіл.

— І як пройшла ваша зустріч? — з ледь помітною цікавістю додала Еліс.

Кейт на мить замислилась.

— Чудово, — коротко відповіла вона, проте в її очах світилися іскри захоплення, які важко було не помітити.