Олена Гриб - Гра в чуже життя, Олена Гриб

– Та я старший за деяких!

– Набагато? – поцікавилася Лін.

– На цілий рік! – огризнувся Марк. – І що з того?

– Нічого, – вона аж ніяк не хотіла сперечатися, – просто запитала.

А Карі вперто продовжував:

– Бачиш, Марку, ти всього на рік старший, а вважаєш мене шмаркачем лише тому, що я учень. І те, що я можу перемогти тебе хоч зі зброєю, хоч без, на твоє сприйняття не впливає. Лін, це стосується і тебе.

– Ха! – засміялася дівчина. – Мене може перемогти навіть зла курка. Сила – не показник.

– Так? – метаморф засмутився. – Тобто те, що я виховувався послідовниками Володарки, для вас важливіше за мої бойові навички?

Оце сюрприз!

– А твоя сім’я, – обережно почала Лін, – поклоняється Володарці?

– Не зовсім… Але мій учитель… Не Варласт, ні! Мій перший вчитель і його дружина… – Карі почервонів.

Здається, він навіть припустити не міг, ніби хтось не знав про цей факт його біографії, і простодушно вибовкав свою головну таємницю. А тепер болісно вирішував, як мінімізувати можливі негативні наслідки. Чи захиститися від глузувань Марка. Чи хоч до них пристосуватися. Чи…

Лін його прекрасно розуміла. Вона сама намагалася менше потрапляти на очі будь-кому, воліючи спілкуватися з посвяченими в її секрет. Їй здавалося, ніби кожен зустрічний підозрює в ній самозванку. І зараз дівчина намагалася збагнути, як тактичніше натякнути гвардійцю, що гумор в цьому випадку недоречний. Або як ввічливіше затулити йому рота, якщо натяки до нього не дійдуть.

Але, мабуть, Марк теж мав скелети в шафі, оскільки обмежився одним-єдиним зауваженням:

– У вас же ніби як немає офіційної релігії?

– Чому ні? Ми віримо у Володарку, кожен по-своєму.

Лін скористалася нагодою і почала розпитувати хлопців про богів. Якщо Карі і здивувався необізнаності принцеси в елементарних речах, то ніяк цього не показав.

Як з’ясувалося, Володарка не була богинею в загальноприйнятому сенсі. Ба більше, хоч її прихід тільки очікувався, недругів у неї вже вистачало. Точніше, всі раси розцінювали появу Володарки як кінець світу. Чому? Згідно з переказами, вона мала звільнити Закритий світ – Світ тварюк, а більшість обивателів вважали, що краще вже тварюкам залишатися на старому місці. Лише народ метаморфів вважав її позитивною героїнею.

Світ, у якому опинилася Лін, ще за часів Перших магів (так, брати постаралися) був розділений на дві частини: Відкриту (зазвичай її називали Головною) і Закриту. Навіть клуські маги не змогли розгадати феномен цього поділу. Головний світ охоплював материк, на якому розміщувалася Веллійська імперія, і численні острови, зокрема Римай, де тепер жили метаморфи. Відкритим його називали тому, що з нього можна було без проблем потрапити до Закритого світу.

Другий континент (в західній півкулі) був під магічним ковпаком і служив місцем так званого «вічного вигнання» – найвищої міри покарання в людських державах. Повернутися з нього поки не вдалося нікому. У народі його прозвали Світом тварюк.