Олеся Лис - Таємниця Еванжеліни, Олеся Лис

— А ще коли ми зрозуміли, що Гленн хворий, — махає рукою й скрушно похитує головою.

Задумавшись, замовкає, і ми деякий час сидимо в тиші.

— А на що він хворий? — цікавлюся, вириваючи економку зі спогадів.

— Ох, тут складно сказати. Леола, матір Гленна та Сета, була дуже сильною та талановитою магинею, цілителькою, такою, як наш Док. Так вони з моїм Тео й познайомились. Леола у шпиталі допомагала, а він потрапив з пораненням. Ще хлопчиськом подався в солдати, так не ладнав з вітчимом, що надав перевагу чужим землям та війні, а не ситому мирному дому. А коли військова кампанія закінчилася, Тео повернувся додому та привіз із собою молоду дружину. Ми всі її любили, нашу Леолу, вона була як сонце, кожного зігрівала своїм теплом.

Зої з таким болем і тугою розповідає про це, що в мене самої навертаються сльози на очі. Видно, що жінка горює за доброю та милою господинею.

— Перша вагітність пройшла у неї добре, народився здоровенький Сет, викапаний батько. А з Гленном усе сталося інакше. Його магічний потенціал конфліктував із даром Леоли. Вони повільно вбивали одне одного. Але Леа зробила все, щоб малюк жив, з останніх сил спрямовувала свій дар, щоб уздоровити його… На себе вже не вистачило. Ми її втратили. А Гленн, він народився маленьким, слабеньким, раніше терміну. Проте живим, хоч у Леоли й не вистачило магії, щоб повністю його вилікувати… Ось у хлопчика бувають напади, коли вся життєва енергія вичерпується. Він як сито, не може накопичувати силу, вона весь час просочується. Док підживлює його іноді, але... Це невиліковно. Процедури слід проводити регулярно. Поки він маленький, енергії потрібно менше. Але що буде, коли він підросте?

Навіть не треба пояснювати, що Гленн приречений. Кожен прожитий день наближає його до смерті.

Мимоволі погляд падає на дитяче ліжечко, де під м'якою ковдрою солодко сопе малюк. Він такий крихітний, такий беззахисний. У мене серце розривається від жалю. І до нього. І до дорослішого Сета, який теж рано залишився без матері. Це він на вигляд такий зухвалий і жорсткий, а насправді просто маленька дитина, якій довелося рано подорослішати.

Що буде з ними, з хлопчиками, коли в один жахливий день сили Дока стане замало, й Гленн покине цей світ? Що буде з Сетом, з Емереєм… Вони гонять ці думки. Але ж усі розуміють жорстоку правду, всі, навіть я. Тільки Гленн, маленький невинний янгол, навіть не підозрює, що його життя буде коротким. Він мріє стати дорослим, міцним та сильним як батько, але цим мріям не судилось збутись…

Ось тепер мені точно не до сну. Я й дихаю через раз. Й лежу до ранку з розплющеними очима, вмовляючи себе не плакати. Тільки клята душа не піддається наказам, й подушка вже мокра від сліз, а очі болять, наче в них піску насипали.