Наталі Блейк - Дочка королеви , Наталі Блейк

Добрий ранок.. або не зовсім?

Я не прокинулася не від будильника, а від того що мені хтось вже декілька разів дзвонив. Я була здивована зазвичай з мої знайомих так рано ніхто не буде мене турбувати.

Тим часом в моїй свідомості викарбувався образ того незнайомця. Він був приголомшливої зовнішності, з високим і струнким, що надавало йому вигляд непохитного і впевненого в собі чоловіка. Його висока постава привертала увагу. Не зважаючи на величність, його сила не лякала, а приваблювала до себе та давала відчуття захищеності.

Найбільш помітна риса його обличчя — це його густе, темне волосся, яке спадало вологими локонами на його лоб і плечі. Воно нагадувало неупереджену нічну темряву, що контрастувала з його світло-зеленими очима. Ці зелені очі, наче дві склянки холодного спокою, здатні заглиблювати себе у душу та відобразити почуття.

Крім його фізичної привабливості, від нього випромінювала певна недосяжність, мов загадкова аура. Такий персонаж викликав захоплення та облагородження, а його присутність заспокоювала мене.

Але як могло таке трапитися? Що я настільки закохана в людину, яку просто уявила у ві сні...

Повернувшись до реального життя, я зрозуміла що ігнорую людину яка мені зателефонувала. Я повернулася до розмови :

- Вибачте, будь ласка, повторіть про дату...

- Так звісно! я дзвоню вам, щоб нагадати про те що ви записалися до нас на співбесіду на 12 годину сьогодні. Ми компанія Венчерс груп.

- Точно, я пам'ятаю, дякую! Буду вчасно.

- Чекаємо на вас, до зустрічі.

- До зустрічі.

Я почала приходити до тями, я згадала що мала ще зайти в магазин та підібрати щось на співбесіду. Це перше моє стажування після коледжу, і в моїх мріях це був чудовий старт для моєї майбутньої кар'єри.

Обирати компанію довго не довелося, я з дитинства про них чула, часто бачила що вони розвивають сучасну літературу на найвищому рівні, та обирають найкращих авторів та співробітників.

Випивши каву в кафешці яка знаходилася на першому поверсі будинку в якому я живу, рушаю на автобусну зупинку. Я обрала базовий одяг втілював елегантність в найвищому вигляді, створюючи враження впевненості та смаку.

Біла блуза, як новообрана лаванда, виглядала бездоганно. Вона була виготовлена з м'якої та ніжної тканини, що легко облягала фігуру. Високий комірець надавав блузі витонченості, а застібка на кнопки додавала нотки ретро-шарму. Рукави були трохи завужені ближче до зап'ястя, додавши образу легкості.

Чорна спідниця відмінно доповнювала білу блузу. Вона мала класичний покрій і вузький силует, плавно облягаючи стегна та створюючи жіночну форму. Довжина спідниці була декілька дюймів понижче коліна, дозволяючи підкреслити довгі ноги.

Цей образ виражав стиль та витонченість, що чудово підходить для співбесіди.

Я була морально та фізично готова до цього етапу в моєму житті. Видрукував резюме, зі стаканом кави я прямувала в величезну будівлю, в якій я розпланувала все своє майбутнє.

Із серцем, як барабан, я зайшла туди, сповненою очікуваннями. Вітер на обличчі був наче холодним подихом невідомого майбутнього, де кожен крок кидає тебе все глибше у холодну реальність.

Кілька роздумів та сумнівів, а що як мене не візьмуть і я не підходжу, а що як переїзд був марним? мене охопили сумніви та страх. Це була не просто робоча співбесіда, це був крок у новий світ.

Суперечки в голові, невпевненість та вперта воля змагалися в моїй голові одночасно. Я прагнула вразити, показати себе в найкращому світлі, яке здатне розсіяти усі сумніви. Кроки були рішучими, але кожен з них звучав у вухах, наче хтось ставив питання з кожним кроком.

Підходячи до місця співбесіди, я відчула, як весь мій світ звузився до цього моменту. Я вдихнула глибоко, намагаючись відчути в собі сили й впевненості. Долоні були трохи вологими, але не це зважати часу не було.

Вхідні двері підказували про нову главу у житті. Усміхнулася відсутньому спостерігачеві, ризикнувши вірити в себе. Тут, на цьому порозі, я творець власної історії, де кожне слово, кожен жест, кожен окремий дотик вигравали свою важливу роль.

Привітавшись з асистенткою в холі, мені сказали чекати.

Чекала я не довго, але кандидатів було багато. В якийсь момент мені здалося що я не достатньо... приваблива для цієї посади. Всі були вдягнуті як на модельний показ в юридичній фірмі, в брендовому одязі, який перевищував зарплатню за рік на цій посаді. 

Один за одним, вони заходили в кабінет, не довше ніж на 5 хвилин, довше не затримувалися. 
Було дуже дивно, але почути про що говорили під час співбесіди, я не змогла. Тут прийшла ще одна дівчина теж на інтерв‘ю і сіла біля мене.

Я буквально відчувала як вона на мене витріщилася, розглядала кожну деталь мого одягу та взуття. Я нічого не сказала, але подивилася в її бік, щоб зрозуміти що так привернуло до мене увагу.

-Тобі тут не місце. - сказала тихо вона.

-Про що ви?- спитала я, але відповіді не почула.

-Анна.. Анна Ньюмен.. заходьте.

Мене покликали в кабінет, я вже збиралася підводитися зі зручного крісла, як раптом, ця дівчина схопила мою руку, та вилила каву на мене.

— Що… що ви зробили?? 

Вона промовчала, оглянувши з ніг до голови, дістала дзеркало та почала фарбувати губи темно червоною помадою.

Стерво.- подумала я. Увесь одяг був брудний, блуза прилипла до тіла, з мене капало. В той момент, мене переповнила лють та адреналін, який вдарив мені в голову, я протерла все швидко серветкою та зайшла в кабінет.

-Бачу у вас не дуже вдалий день. - сказала спокійно жіночка яка сиділа напроти мене.

— Не те слово, але я готова починати.

-Добре.

-Мене звати Лін, я займаюся набором персоналу для цієї компанії. Перший етап, буде зі мною, потім з вашим безпосереднім керівником. Все зрозуміло?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍