Мiла Морес - Магія призначення, Мiла Морес

- Деворе, вибач, - відсторонююся в останню секунду, схоплююся з ліжка, змушуючи і його підвестися.

- Еніро, це рано чи пізно станеться. Ти ж пам'ятаєш про майбутні заручини? Я думаю, можна призначити сімейну вечерю наступної суботи та офіційно оголосити про наші стосунки.

Гарний хлопець стоїть посеред моєї кімнати, чекає моєї відповіді, чекає поцілунку, а я поводжуся, як дванадцятирічна. Тікаю від нього, ухиляюся, не дозволяю себе зайвий раз торкнутися. Та що зі мною не так? Адже я сама давно хочу чоловічої ласки. Мої вечори сповнені туги та самотності, я вже мовчу про сексуальне бажання. З кожним роком все важче тримати себе в руках. Я хочу розчинитись у чоловікові, щоб він став моєю частиною. Тільки від однієї цієї думки тілом пробігає щемлива хвиля.

- Деворе, вибач, я злякалася, бо не вмію цілуватися, - знову зводжу все на жарт.

- Давай навчатися разом, - він знову долає дистанцію між нами за секунду, руйнуючи особисті межі, схиляється наді мною, заглядає у вічі.

Ну, Еніро, розкрий йому свої губи назустріч! Як там тебе навчала молоденька покоївка, яка пізнала науку поцілунків у свої двадцять? Розслаб губи, розкрий рота, чекай на дотик, а далі він усе зробить сам. Але я вкотре злякалася, просто присіла, ухилившись від губ.

- Деворе, вибач, я не знаю, як так виходить. Я начебто теж хочу, а потім боюся, - хмурю свої брови, зображуючи невинність.

- Ені, це лише поцілунок. Я ж не лізу руками до тебе, не намагаюся роздягнути і покласти на ліжко. І це вже не схоже на те, що я поспішаю. Ми з тобою стільки років знайомі.

- Деворе, в цьому й справа. Ми з тобою як брат і сестра, і я не можу тебе сприймати інакше.

- Еніро, ми з тобою одружимося і будемо спати в одному ліжку. Ти це розумієш? Мені дуже лестить, що ти порядна, не даєшся чоловікові до рук. Така дружина – комплімент для мене. Але мені не доведеться тобі пояснювати, звідки діти беруться?

- Дев, мені якось соромно про це говорити…

Насправді я не збентежена, швидше розгублена. Звичайно, я розумію, що усі пари займаються сексом. Багато хто практикує це і до весілля, особливо, якщо зустрічає свою призначену пару. Але ж там справжній потяг, неземне тяжіння, метелики в животі, а в нас... угода.

Бачу, як на обличчі мого хлопця тінню майнуло розчарування. Він навіть важке зітхання не стримав. Я його розумію. Якби я виявилася податливішою, то ми б уже перекидалися на моєму ліжку, на що моя мама дала дозвіл, відправивши нас нагору. Мабуть, вона так хоче дати стусана нам обом, щоб не затягували з одруженням.

Наша близькість із Девором нагадує мені про те, чого я буду позбавлена, якщо вийду за нього заміж. Я ніколи не відчую справжнього кохання. Не кажучи вже про мого призначеного. Адже він у світі десь є, може, навіть шукає мене, а якщо я вийду заміж за іншого, зроблю нещасними нас обох. У моєму роді завжди саме так і чинили, поважаючи більше зовнішні дані та сімейні зв'язки, ніж магію. Але якщо на секунду подумати, скільки було зруйновано життів через неправильний вибір… Мені страшно від цього. Мій світ збудований на нещасті інших. Це ціна моєї ідеальної зовнішності.

 

Вітаю у новій історії!

Щоб підтримати мою творчість, натискайте зірочку, підписуйтесь на мою сторінку на Букнет, а також на телеграм-канал mila1mores.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно