Джулія Рейвен - Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен

Глава 2

— Таню, прокинься! — чоловік клацнув пальцями перед моїми очима. — Ти взагалі чуєш, що я говорю?

— Так, чую, — просипіла здавлено, не знаючи, що ще сказати.

Він недбало підхопив свій телефон з тумбочки і ще голосніше заволав:

— Подивись на себе. Ти тупа, негарна, нудна і з конкретною дурістю в голові! Та з тобою навіть гидко займатися сексом. Тому що в ліжку ти справжня фригідна колода! Вісім років я терпів подібне біля себе, — гидливо ковзнувши по мені поглядом, Ігор кинувся викидати з шафи свої речі на ліжко, — цілих вісім років виводив її в люди, балував увагою, а вона, тварюка невдячна, у моєму мобільному надумала лазити! Ритися в тому, що їй не можна знати. Тварюка, яка ж ти, все-таки, тварюка, Таню! Ніколи тобі цього не пробачу!

Відкривши рота від шоку, я мовчки задихалася в спробі вичавити з себе хоч щось членороздільне. Притискалася спиною до дзеркальної стінки, щоб утримати мою хитку рівновагу. Я швидко витерла сльози і підняла високо носик, намагаючись зберегти в очах Ігоря залишки знищеної гордості. Хоча після такого приниження це зовсім марно.

Треба щось сказати. Не можна стояти як бовдур, кліпаючи очима. Не мовчи, Таню, не мовчи.

Але на жаль. Моя спроба гідно відповісти блудливому чоловікові виявилася лише спробою. Ігореві слова били гірше за ляпас, боляче поранили мою закомплексовану душу, яка найбільше за всі ці вісім років сімейного життя боялася почути подібне. Адже я знала, що не пара Ігорю. Знала, але все одно погодилася вийти за нього заміж. Ще у далекому минулому я розуміла, що щось не так. Непримітна сіра миша, якій освідчився в коханні перший красень на потоці. Як таке може бути? Я не хотіла вірити пліткам, що Ігор зі мною лише через впливового батька та за сумісництвом нашого спільного ректора транспортного університету.

Наївно думала, що я справді йому сподобалася. Адже у фільмах часто таке буває, коли протилежності притягуються: принц і жебрачка, мільйонер і покоївка, чудовисько та красуня. І все у них закінчується хепі-ендом. Але, як виявилося, це лише у фільмах. У житті все з точністю до навпаки.

Так, Ігоре, маєш рацію. Стільки років себе обманювала. Я тупа, негарна і всі інші його епітети теж про мене. От щодо фригідної колоди я б посперечалася. Сусід днями довів протилежне. Чи це приємна випадковість?

Господи, про що я тільки думаю?

— Тварюко, ти, Таню, остання! — гнівно бризкаючи слиною, не вгавав чоловік. Він судомно кидав свої сорочки в дорожню валізу і пихкав, ніби поїзд. — Запам'ятай: я найкраще, що було у твоєму житті! Але через свою тупість ти мене втратила! І більше нормального мужика ти не знайдеш. І не сподівайся. Се-ля-ві, як то кажуть!

З останніх сил стримуючи ганебні сльози, я міцніше втиснулася в стіну і опустила голову, щоб зайвий раз не зустрітися поглядом з розлюченим чоловіком.

Здавалося, ще трохи, і Ігор перейде до фізичної розправи, пустить у хід кулаки за те, що я «зіпсувала» йому життя. А я просто посміла без дозволу подивитися повідомлення, коли чоловік був у душі.

І на біса питається? Ніколи не мала звички лазити по чужих телефонах чи ноутбуках. А тут просто-таки як сама доля подражнила мої нерви невгамовним неприємним звуком. І я не стрималася. Швидко розблокувала новомодний віджет та офігіла від побаченого, чесно кажучи.

«Котик, сьогодні на тебе чекає незабутній вечір і мінет з прохолодним шампанським. Сподіваюся, твоя чувирла вже спить?»

Дві нехитрі пропозиції від його молоденької секретарки, від яких перехопило подих і неприємно стиснуло серце. Але тільки його чувирла через щасливий або не дуже збіг обставин не спала і все прочитала. Здавалося, весь мій ідеальний світ впав в одну мить, розгортаючи жахливі здогади про нічні затримки на роботі та часті відрядження.

Хіба таке можливо? Чи можна стільки років вдавати, що кохаєш, аби тільки жити в гарній квартирі, приспівуючи? Батько вже на пенсії, але Ігорю він допоміг досягти потрібних висот у кар'єрі. Тато влаштував його в хорошу логістичну фірму і посприяв, щоб зять через чотири роки обійняв посаду генерального директора. Ігор умів зачаровувати людей, особливо не намагаючись. Красива зовнішність, природна харизма, привабливість робили все за нього. І батько, як і я, купився на це. Він вважав, що мені нереально пощастило вийти заміж за Ігоря і в усіх наших сімейних конфліктах беззаперечно займав бік зятя.

Уявляю, як тато розлютиться, дізнавшись, що Ігор мене покинув.

— За кілька днів мій адвокат із тобою зв'яжеться… кгхм… — прочистивши горло, сповістив мене чоловік. Виринувши із завіси своїх роздумів, я подивилася на нього. Вже повністю зібраний, з двома величезними валізами поряд. — Дітей у нас немає, і дякувати Богу, без проблем поділимо загальнонажите майно і забудемо одне про одного назавжди.

Я мовчки проковтнула всі докази, які крутяться на язиці, що квартиру мені купили батьки ще до шлюбу. Її точно ділити не треба. Та й наш БМВ також. Хіба тільки заміський будинок. Але хіба це зараз так важливо?

Тяжко зітхнувши, я ніби побитий песик кинула жалісливий погляд на чоловіка. Високий блондин, у світло-блакитній футболці та сірих джинсах. Навіть у такому простому вбранні він виглядав неперевершено… Гарний, який же він все-таки гарний. Я не варта і його мізинця.

Ігор має рацію: він найкраще, що було в моєму житті. Більше я такого чоловіка не знайду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍