Алекса Адлер - Їхня кохана лялька, Алекса Адлер

1.2

Замість відповіді він простягає руку і веде кінчиками пальців по моєму плечі. Начебто пробує шкіру на дотик. Проводить вниз до ліктя, назад вгору, потім по ключиці... А я повною мірою відчуваю як прохолодні сухі пальці торкаються до моєї оголеної шкіри. Решту тіла досі ледь відчуваю, а його дотик сприймаю так гостро і яскраво, ніби тільки він і має значення.

Білява брова схвально згинається.

І мене топить у новій хвилі паніки. Бо тільки тепер я раптом усвідомлюю, що абсолютно гола. Наче мало всього іншого, що відбувається. Наче мало того, що мій розум, як у клітці, замкнений у моїй власній черепній коробці, абсолютно нічого не контролюючи. Я гола, і навіть не в змозі чинити хоч якийсь опір.

Не можу навіть голос подати.

Замість нажаханого крику з розімкнених губ зривається лише тихе зітхання. Повіки важчають та опускаються. І я ловлю невиразне відчуття жару на щоках.

– Реакції виглядають дуже правдоподібними, – схвально вимовляє наг. Так же змієхвостих мужиків у книжках називають? – Тактильні відчуття мене цілком задовольняють. А що із запахом та смаком? Я хочу спробувати.

– Ми зацікавлені у тому, щоб наші клієнти були повністю задоволені своїм придбанням. Тому, звісно ж, можете випробовувати товар, як вам заманеться.

Ой матінко. Що означає «як заманеться»? Я не хочу, як заманеться.

Треба прокинутися. Або хоча б тікати від цього дегустатора. Негайно. Зараз же!

Але скільки б мій розум не бився в істериці, тіло навіть не думає слухатись. А наг підповзає ближче, оточуючи мене кільцями свого гігантського зміїного хвоста, буквально нависає наді мною всією своєю величезною масою. Стискає обома руками мою талію, вкарбовуючи в кам'яну міць свого тіла. Схиляється, принюхуючись. Цокає вдоволено язиком у мене над головою.

Я не хочу цього. Я хочу прокинутися. Та тільки де там. Розум отупіло фіксує, як мої ніздрі теж здригаються, втягуючи запах чоловіка, що так нахабно обмацує мене. І до мого дикого збентеження та страху, цей запах мені подобається. Моєму зрадницькому тілу подобаються ці сталеві лещата обіймів. Інакше інтерпретувати чуттєве тремтіння, яке пробирає мене до самісінького онімілого нутра, просто неможливо. Як і те лоскотне і вологе млосне почуття поміж ніг. Краще б я його не відчувала.

І коли долоні нага зісковзують на мою п'яту точку, боляче стискаючи сідниці, підіймають мене вгору, тіло і тут реагує так, як могло б відреагувати на бажаного коханця. Ноги розсуваються та охоплюють твердий торс. Голі груди притискаються до чоловічих грудей, і між нами тепер тільки його одяг. Злегка шорстка тканина дряпає соски та ніжну шкіру живота.

Наші обличчя раптом опиняються на одному рівні. І перш ніж я встигаю усвідомити те, що відбувається, цей хвостатий монстр різко подається вперед і зминає мої губи жорстким, відверто безсоромним поцілунком, з наскоку вдираючись в рот язиком. Буквально вилизуючи зсередини, куштуючи, досліджуючи, штовхаючись у недвозначному ритмі. Змушуючи мій мозок вибухати сумішшю шоку, сорому… і задоволення, якого я собі не дозволяла. Пальці на моїх сідницях стискаються так, що точно будуть синці.

З губ зривається перелякане мукання. Але зрадіти хоч якійсь адекватній реакції я не встигаю. Тому що руки вже ковзають по його грудях і мускулистих плечах, вивчаючи сталеву міць, приховану під суворим на вигляд одягом.

Він сам відривається, сам відпускає мої губи, відсторонюючись. Дивиться на мене своїми моторошними очима кольору розплавленого срібла, розсіченими вертикальними вузькими зіницями. Облизується розділеним надвоє язиком.

– С-с-смачна. Беру, – повідомляє задоволено. – Запакуйте.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно