Джон Кехо - Квантовий воїн

містить велику кількість енергії та інформації. Термін «енергетична павутина» дозволяє нам точніше уявити властивості павутиння, до того ж він символізує наявні можливості. Символи, як ми дізнаємося, мають власну силу, тому варто говорити про квантовий вакуум саме так.

Енергетична павутина наповнена енергією та інформацією і містить у собі безмежні можливості вияву. Кожен із нас може в будь-який зручний для нього час виплітати своє павутиння і робити це свідомо, цілком розуміючи, що саме чинить. Наприклад, ми плетемо павутину, коли зосереджуємо свої думки на успішних результатах, збільшуючи ймовірність того, що ці події трапляться в нашому житті. Усе у Всесвіті має власні унікальні вібрації, які науковці називають енергетичним підписом13, і коли ми систематично будемо активувати ці вібрації завдяки щоденній практиці, енергія виплете павутину так, що це приверне до нас бажані обставини. Якщо простіше, ми притягуємо те, на чому зосереджуємося.

Немає сумнівів, що все це не обмежується таким елементарним поясненням, і я не хотів би, щоб у вас склалося хибне уявлення, наче ми можемо досягнути всього, чого тільки жадаємо та на що сподіваємося, просто думаючи про те, однак це точка відліку в розумінні унікальних взаємовідносин, які існують між енергетичною павутиною і нашою свідомістю. Думки є наймогутнішою творчою силою в житті. Навчившись працювати з думками у квантовий спосіб — що виходить за рамки простого позитивного мислення, — ми пробудимо для себе абсолютно нове життя сил та можливостей.

Я хотів би поділитися з вами своїм досвідом, коли вперше спробував сплести павутину за допомогою цієї системи. Прочитавши це, ви зрозумієте, чого ми можемо досягти, якщо будемо систематично послуговуватися законами свідомості та енергії. Повернімося майже на сорок років назад у часі. Мені було близько тридцяти, і я побудував для себе хатинку в лісах Британської Колумбії, у якій жив і впорядковував накопичені за попередні три роки результати ґрунтовного дослідження, що стосувалося сили нашого розуму. Вікна хижі виходили на болото, де бобри будували для себе греблю, і я чув, як вони працювали ночами, вдаряли хвостами по воді, згрібаючи докупи мул та гілля в нескінченному процесі свого будівництва. Це місце, де панував мир та спокій, ідеально пасувало й для мого заняття. Я намагався розробити таку систему розвитку сили мозку, яку з легкістю міг би застосовувати у житті. На той момент уся зібрана мною інформація була концептуальною та теоретичною. Тоді я ще не мав якихось явних свідчень застосування своїх знань на практиці. Попереду чекали докорінні зміни.

І хоча жив я скромно, гроші в мене закінчилися, тож, щоб якось звести кінці з кінцями, шукав випадкових заробітків, аби мати за що купити основні продукти та гас для ламп. Із фінансами в мене було сутужно, аж раптом одного вечора я усвідомив усю сміховинність своєї ситуації. Якщо теорії свідомості та енергії, про які я читав, є правдивими, сказав собі, то я можу створити будь-що у своєму житті, у тому числі й фінансовий достаток. Я щонайменше не повинен жити в злиднях. Через що ці проблеми? Я захопився цією ідеєю й вирішив ужити заходів та перевірити теорію на практиці. Мушу визнати, що це рішення змусило мене відчути як хвилювання, так і збентеження водночас. А що, як не спрацює? Тоді це спростує все, у що я вірив. Відганяючи від себе такі думки, я гадав, що якщо воно таки не спрацює, то краще рухатися далі й більше не витрачати на це свого часу, отож, озброївшись тим наміром, почав застосовувати свою систему розвитку сили мозку на практиці.

Перш ніж продовжу історію, маю ще дещо розповісти про енергію, адже це допоможе вам зрозуміти, чому ця система є настільки дієвою. Як зазначалося вище, усе має свою унікальну вібрацію енергії, свій вібраційний підпис. Енергія впевненості, скажімо, має дуже своєрідний резонанс вібрації, так само як червоний колір різниться у своїй спектральній вібрації від зеленого чи блакитного. Коли ми випромінюємо вібрації впевненості, то стаємо частиною цієї енергії. Ми буквально перетворюємося на цю енергію. Мати, яка спокійно грає зі своїм дитям, стає частиною тієї ж енергії, що й бізнесмен, котрий рішуче укладає угоду на сто мільйонів доларів, або ж професійний спортсмен, який із відчуттям упевненості ось-ось завершить дивовижну гру. Тимчасом як у кожному окремому випадку обставини, за яких виявляється впевненість, різняться, вібрація енергії є абсолютно однаковою.

Усвідомлюючи цей принцип, я вирішив приєднатися до енергії достатку. Для цього змушував свій мозок повсякчас думати про достаток, звертаючи увагу на все пов’язане з ним за першої ж ліпшої нагоди. Замість намагань створити для себе фінансове благополуччя, якого мені тоді надто бракувало, я вдався до всеохоплювальної практики, вирішивши, що, коли налаштуюся на енергію достатку, активую всі його вияви, у тому числі й фінансовий. Це було хитруванням, ніби використання «чорного ходу». Отож коли я бачив чи був причетний до будь-якого виду достатку, навіть коли це — велика кількість польових квітів, що росли на узбіччі, то свідомо звертав на це увагу та протягом кількох хвилин відчував вібрацію цієї енергії, поглинаючи її та утворюючи з нею одне ціле.

Теоретично я знав, що, приєднуючись до цієї енергії, притягуватиму до себе достаток. Принаймні думав саме так. Кумедно пригадувати події, які трапилися так багато років тому, бо в той період життя я не мав досвіду роботи з енергією. Звісно, сьогодні для мене це вже стало звичною справою, однак тоді я був молодим, наївним і сповненим упевненості в собі, що не так уже й погано, адже такі методи роботи з енергією вважають радикальними навіть нині, коли нам так багато відомо про цю науку. Насправді в той час ніхто достоту не розумів, чому це працює і чи працює взагалі14.

Я також виявив, що підсвідомість не відрізняє реальності від фантазії, що вона прийме будь-які думки та вібрації, які я резонуватиму, і працюватиме саме з цією енергією15. Такі вправи мали перетворити енергію достатку на її фізичний еквівалент; принаймні я на це сподівався. Отож щодня, щойно мені випадала така нагода, вправлявся в єднанні з енергією достатку. Насправді то було зовсім легко, і я вже розповідав цю історію у своїй книжці «Підсвідомості все підвладне», тільки не так детально і без розлогих пояснень. Наприклад, коли я їв виноград — це було єдине, що міг собі дозволити, — то казав подумки: «Поглянь, у тебе ж не одна виноградина. І не дві. У тебе багато виноградин». Промовляючи це, відчував правдивість сказаного; їх було багато, і, вимовляючи це,