Йон Колфер - Артеміс Фаул. Зрада Опал, Йон Колфер

ремінців кріпилися гелеві по­душечки, до того вони автоматично підстроювалися до всіх рухів пацієнта. Якби Опал отямилася, підвіс­на система перетворилася б на сітку і не дозволила б їй отримати пошкодження.

Аргон перевірив датчики, переконався, що вони добре тримаються на лобі Кобой. Підняв одне пові­ко, посвітив на зіницю маленьким ліхтариком. Та трохи звузилася, але очі Опал не відвернула.

— Ну, розкажеш мені щось сьогодні, Опал? — тихо запитав лікар.— Вступну главу моєї книги?

Аргонові подобалося говорити з Кобой, на випа­док, якщо вона чує. Коли вона отямиться, міркував він, зв’язок між ними буде вже налагоджено.

— Нічого? Ані дрібнички?

Опал не відреагувала. Як і завжди протягом року.

— Ну і добре,— сказав Аргон, витяг з кишені останню ватну паличку і взяв мазок із її рота.— Може, завтра, га?

Провів паличкою по спеціальній поверхні на сво­єму планшеті. Через секунду на крихітному екрані висвітилося ім’я Опал.

— ДНК ніколи не бреше,— пробурмотів Аргон і кинув паличку до корзини зі сміттям.

Джербал Аргон востаннє поглянув на пацієнтку і повернувся до дверей.

— Спи, Опал,— сказав він майже лагідно.

Він знову заспокоївся, навіть забув про біль у стег­ні. Кобой була дуже далеко, там де і завжди. Скоро вона не отямиться. Фонд Кобой у безпеці.

Дивно, як іноді можуть помилятися гноми.

Опал Кобой була не в комі, але вона не була і при­томною. Вона була десь посередині, плавала в теку­чому світі медитації, де всі спогади схожі на кольо­рові бульбашки світла, що повільно спливають у свідомості.

З підліткового віку Опал навчалася у Голи Швіма, гуру очищувальної коми. Теорія Швіма полягає в тому, що існують більш глибокі рівні сну, ніж ті, які доводиться переживати більшості ельфів. Стану очищувальної коми можна досягнути лише після кількох десятиріч навчання і практики. Опал дося­гла своєї першої очищувальної коми, коли їй було чотирнадцять.

Переваги очищувальної коми в тому, що ельф не лише прокидається наче після відпочинку, увесь цей час він думає або — як у цьому випадку — складає плани. Кома Опал була такою повною, що її розум майже відділився від тіла. Вона змогла надурити дат­чики і не відчувала ніякого сорому від того, що її го­дували через трубки і міняли пелюшки. Рекорд сві­домо викликаної коми — сорок сім днів. Опал уже провела в такому стані одинадцять місяців і не мала наміру продовжувати далі.

Коли Опал Кобой об’єднала зусилля з Брайаром Каджоном і його гоблінами, вона розуміла, що має бути якийсь запасний план. їхній задум обіграти ЛЕП був геніальним, але завжди існувала можли­вість, що щось піде не так. І коли це станеться, Опал аж ніяк не хотілося провести решту життя у в’язни­ці. Єдиний шанс утекти — якщо всі вважатимуть її непритомною. Отже, Опал зайнялася приготуван­нями.

Спочатку вона заснувала особливий фонд у кліні­ці Аргона. Так вона буде впевнена, що потрапить у потрібне місце, якщо впаде в очищувальну кому. Наступний крок — упровадити в клініку двох найвідданіших робітників, щоб допомогли втекти. Тоді вона почала викачувати золото зі свого бізнесу. Ви­гнанцем без копійки в кишені Опал бути аж ніяк не хотілося.

Останнім кроком було пожертвувати своїм ДНК і дати зелене світло створенню клона, що зайняв би її місце в палаті. Клонування було абсолютно протизаконним, ельфійський закон заборонив його іще п’ятсот років тому після перших експериментів в Атлантиді. Вони були дуже сумнівними з наукової точки зору. Лікарі так ніколи і не змогли створити точний клон ельфа. Клони мали гарний вигляд, але були лише оболонками, і їхнього мозку вистачало лише на те, аби підтримувати основні функції тіла. Їм бракувало іскри справжнього життя. Клон, який повністю виріс, нагадував лише оригінал людини в комі. Ідеально.

Опал збудувала лабораторію-теплицю, подалі від «Лабораторій Кобой», і виділила достатньо грошей, аби проект протримався два роки,— саме стільки, щоб виростити її дорослий клон. Тоді, коли вона за­хоче втекти з клініки Аргона, замість неї лишиться її ідеальна копія. ЛЕП ніколи не дізнається, що вона зникла.

Як показав час, вона мала рацію щодо плану. Бра­йар виявився зрадливим, а маленька групка ельфів і людей зробила так, щоб його зрада привела до її па­діння. Тепер у Опал з’явилася ціль, що підживлюва­ла її силу волі: вона перебуватиме в комі стільки, скільки потрібно, бо дуже хоче поквитатися. Фоулі, Рут, Холлі Шорт і людина, Артеміс Фаул. Ось хто відповідає за її поразку. Скоро вона звільниться з клініки, а тоді відвідає всіх, хто став причиною її відчаю, і влаштує їм власну маленьку трагедію. Коли ворогів буде знищено, вона зможе перейти до другої частини плану: познайомить Людей Бруду з ельфами гак, щоб цього не можна було виправити стиранням пам’яті. Таємне життя ельфів майже скінчилося.

Мозок Опал Кобой утворив кілька щасливих ендорфінів. Думка про помсту завжди викликала у неї теплі почуття.

Брати Брілл дивилися, як доктор Аргон кульгає коридором.

— Недоумок,— пробурмотів Мерв, збираючи пил у кутку за допомогою телескопічної вакуумної трубки.

— Так і є,— погодився Скант.— Старий Джеррі не зміг би проаналізувати і миску мишачого рагу. Не дивно, що його дружина кидає. Якби він був справ­жнім психіатром, він би передбачив, що таке може статися.

Мерв склав вакуумну трубку.

— Котра година?

Скант звірився з місяцеметром.

— Десять на дев’яту.

— Добре. Як капрал Кельп?

— Досі дивиться фільм. Не хлопець, а чудо. Ма­ємо зробити все сьогодні. ЛЕП можуть надіслати ко­гось розумнішого на наступну зміну. А якщо чекати­мемо довше, клон підросте ще на два сантиметри.

— Твоя правда. Перевір камери.

Скант підняв кришку візка прибиральників, та відкинулася прямо з держаками швабр і мітел, ганчірками і пляшками із різними засобами. Під тацею з вакуумними насадками відкрився кольоровий мо­нітор, поділений на кілька секцій.

— Ну? — прошепотів Мерв.

Скант відповів не відразу, неквапливо перевірив усі секції. Відео надходило із різних мікрокамер, які Опал установила по всій клініці ще до свого ув’яз­нення. Власне, камери було зроблено з генетично створеного органічного матеріалу. Тож зображення, що вони передавали, було буквально живим. Перші у світі живі машини. Абсолютно не помітні жодному пристрою, що шукає жучків.

— Лише нічна зміна,— нарешті сказав він.— У цьому секторі нікого, крім капрала Дурня.

— А парковка?

— Чисто.

Мерв простягнув руку.

— Ну от, брате. Час настав. Дороги назад немає. Починаємо? Чи хочемо, аби Опал Кобой поверну­лася?

Скант здув пасмо чорного волосся зі свого круг­лого ока.

— Так, бо якщо вона повернеться власними сила­ми, то знайде спосіб,