Н. В. Дорофєєва - З історії грошей України, Н. В. Дорофєєва

часу їхвиготовлення), що дозволяє визначити початок карбування, а це означає — йпочаток місцевого грошового обігу.

Важливим етапом є встановлення складу грошового обігу. Аналіз монет дає змогу визначити участь місцевого карбування у загальному процесі їх виготовлення.

Нумізматична метрологія — спостереження за вагою монет зі систематизованих колекцій та окремих знахідок — дозволяє фіксувати проведення грошових реформ, які недостатньо повно і чітко висвітлені у писемних джерелах.

Основними умовами для вивчення історії грошей є:

Монети дуже рано стали предметом історичного наукового інтересу, колекціонування і вивчення.

Зацікавлення створенням нумізматичних колекцій, збором монет уперше виявилось ще в добу античності. Великі збірки монет мали правителі Римської імперії Гай Юлій Цезар (100 — 44 рр. до н. е.), Нерон (37 — 68 рр.).

Розвиток нумізматики як науки почався в епоху Відродження (друга половина XIII — XVI ст.). Відомими колекціонерами того часу були поет Франческо Петрарка (1304 — 1374), імператор Австрії Максиміліан І Габсбург (1459 - 1519).

Джерелом для формування монетних колекцій були знахідки античних скарбів або окремих монет, які знаходили в похованнях або були свого часу просто загублені. Мета колекціонування — володіти найбільш рідкісними і красивими монетами. Перші колекціонери були далекі до наукових методів вивчення своїх скарбів.

На XVI ст. припадає створення перших нумізматичних колекцій у Львові.

Загалом, зацікавлення нумізматикою в Україні почалось ще у XVIII ст., пов'язане воно було із знахідками монетних скарбів й утворенням нумізматичних колекцій у маєтках поміщиків, церквах і монастирях (Києво-Печерська лавра, Василіанський монастир в Умані).

Перехідним етапом від колекціонування до наукових методів опрацювання монет, до їх наукового вивчення вважається кінець XVІІІ ст.

Основоположниками наукового вивчення монет є хранитель мюнц-кабінету у Відні Иоган Иосиф-Іларій Еккель (1737 — 1798). Він перший запровадив метод систематизації монет, що має значення і тепер. В основу цієї систематизації Еккель поклав географічно-територіальний принцип.

З початку XIX ст. колекціонування монет зростає (колекції поміщиків Кочубея, Трощинського), набуває систематичного і наукового характеру.' З цим і пов'язане створення перших мюнц-кабінетів при Кременецькому ліцеї, Харківському та Київському університетах. Останній було створено 1834 року, й одразу ж туди з Кременця і Вільно, а саме з Духовної і Медичної академій, до Києва було передано невеликі монетні збірки. Офіційне затвердження статусу мюнц-кабінету Київського університету припадає на 1838-й. Туди надходили знахідки з усього південно-західного краю (Київська, Волинська, Подільська губернії).

За період 1835 — 1845 рр. до мюнц-кабінету надійшло близько 2 тис. знахідок.

Мюнц-кабінет університету став першим у Києві загальнодоступним музеєм, оскільки, починаючи з 1848 року, його експозицію щочетверга було відкрито для огляду.

Свої збірки мали також Уманське базиліанське училище (386 екземплярів), Луцька гімназія (239 екземплярів), які 1834-го і 1839-го, відповідно, надійшли до Києва.

У другій половині XIX ст. мюнц-кабінети були створені при Одеському і Чернівецькому університетах. Активну участь у їх створенні та діяльності взяли В. Іконников, В. Антонович.

В Одесі першими організаторами нумізматичних досліджень, власниками нумізматичних колекцій, авторами праць про античні монети в Україні були І. Бларамберг та І. Стемпковський, а з 1839 року нумізматичні дослідження велись під егідою Одеського товариства історії та старожитностей.

1859 року було ухвалено урядове розпорядження про відправлення всіх знайдених на території України скарбів у Санкт-Петербург на розгляд Імператорської Археографічної комісії. Надходження монетних знахідок до Київського мюнц-кабінету зменшилось, хоча повністю не припинилось, як цього бажало російське самодержавство.

Проте окремі топографічні зведення знайдених монетних скарбів та окремих монет на території України зробили В. Антонович, М. Біляшів-ський, В. Данилевич, В. Шугаєвський.

У 1872 — 1906 роках мюнц-кабінет Київського університету очолив В. Антонович — відомий учений, історик, археолог. Це була «золота доба» відомої монетної збірки. За той час колекція збільшилась майже вдвічі і на 1906 рік налічувала близько 60 тис. монет і медалей.

1898 року під час ремонту підлоги Успенського собору Києво-Печерської лаври було знайдено сховок, який містив велику кількість монет загальною вагою майже 18 пудів. На думку дослідників, це була монастирська казна, що накопичувалась упродовж XVI—XVII ст., або частина військової каси гетьмана І. Мазепи.

Хоча у Києві були всі умови для збереження і наукового опрацювання лаврського скарбу, тодішня влада 1899 року майже примусово забрала його до Ермітажу. Це — 6198 золотих монет і медалей, 9890 срібних монет!

На початку XX ст. у Києві існували ще дві музейні збірки монет, які належали церковно-архітектурному музею та Київському художньо-промисловому і науковому музею.

З початком XX ст. нумізматичні дослідження в Україні поширились щодо вивчення грошового обігу в козацько-гетьманській державі XVII — XVIII ст. У цій галузі досліджень плідно працювали вчені М. Єршов, М. Петровський, М. Слабченко, І. Крип'якевич.

Відомий учений В. Шугаєвський у 1927 — 1933 рр. очолював секцію нумізматики, яка діяла у Києво-Печерській лаврі.

У Львові на досить високий рівень було поставлено колекціонування і наукове опрацювання монетних знахідок. Так, до 1939 року у Львові нараховувалось понад 20 великих нумізматичних збірок. Найбільшою серед них була збірка польських князів Любомирських. У Львові вона перебувала до 1945-го, згодом, разом зі своїми власниками збірка переїхала до Вроцлава (Польща). Свої колекції монет мали Наукове товариство імені Т. Г. Шевченка, Народний дім.

Учень И. И'-І. Еккеля — Готфрід Уліх викладав у Львівському університеті перший в Україні курс нумізматики.

1949 року колекцію монет, медалей, орденів колишньої Духовної академії (близько 10 тис. екземплярів), яка перебувала у віданні Києво-Печерського заповідника, було передано Центральному історичному музею (ЦІМ).

1969 року на території Лаври відкрито філію ЦІМу — Музей історії коштовностей УРСР, в якому відділ нумізматики нараховує понад 70 тис. екземплярів.

1995 року цей відділ з усіма фондами переведено до будинку Національного музею історії України.