Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасна проза » Конотоп 📚 - Українською
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Конотоп" автора Василь Дмитрович Кожелянко. Жанр книги: Сучасна проза.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 32
Перейти на сторінку:
зубами відкривати пляшки…

Разів вже зо п’ять сердито теленькав телефон, але Автовізій спав… Десь коло десятої години ввійшов Воланд. Він був одягнутий так, як це описав один київський фіксатор: у сірому іноземному костюмі і сірому же, хвацько заломленому, береті, одне око було чорним, а інше - зеленим і т.д. З ним був кіт Бегемот, що ніс тацю з білим хлібом, чорною ікрою у вазочці, білими маринованими грибами на тарілочці, щось в кастрюлі і нарешті - горілку в круглястому ювелірчиному графині, і що характерно, спітнілому від холоду…

Автовізій з титанічними зусиллями підняв титанові повіки, і замість кота Бегемота з грибами і горілкою побачив свого колеґу - головного редактора газети «Ніч» Семена Черевичника, він тримав у руках тацю, на ній були якісь гриби, але горілки не було. Автовізій перевів погляд на Воланда і спитав, із зусиллями ворушачи розпухлим язиком:

- А де кіт Бегемот з ювелірчиним графином?

- Старий, - заторохтів Семен, - я розумію, що ти не похмелявся, але тут є цікава справа. - Він поклав тацю з грибами на столик і вийняв із поліетиленового пакета кілька пляшок мінеральної води, одну відкупорив, простягнув Автовізієви. - На, пий воду, пива не буде, бо є серйозна розмова.

Воланд розкинувся у кріслі і, замість ціпка з набалдашником у формі голови чорного пуделя, елеґантно помахував мобільним телефоном.

- Я без пива не можу розмовляти, - героїчно вимовив Автовізій.

- Старий, - наливав йому склянку мінералки Семен, - ти спочатку послухай, у чому справа, і не вимахуйся, пан Чортенко, - він кивнув на Воланда, - людина ділова, зайнята. - Під час цих слів Воланд криво, як йому й належить, посміхнувся. - Він не має часу чекати, поки ти знову нап’єшся, - молов далі Черевичник, - він має до тебе пропозицію цілком пристойну…

- В сенсі капусти? - несподівано спитав Автовізій.

- Капусти, капусти, в долярах, - ще більш криво посміхнувся Воланд.

- Пива хочу-у-у, - заскавчав Автовізій.

- Не буде пива! - гаркнув Семен. - Випий води і спробуй втямити, що пан Чортенко тобі пропонує… А якщо ні, то ми підемо до Онученка.

- Та нє… якщо ви вже тут, говоріть. - Автовізій випив дві пляшки мінеральної води, побіг у лазничку, там трохи поблював і повернувся геть заплаканий і нещасний.

- Слухай, хлопче, - урочисто почав промовляти головний редактор ніби незалежної газети «Ніч» Семен Семенович Черевичник, - пан Чортенко, - він надзвичайно ввічливо тицьнув долонею у бік Воланда, - наш, як би це висловитись, - наш добродій - спонсор - меценат…

- Та що там гратись в ейфоризми, - перебив його чорт, - я власник цієї газети.

- Так, так, - спантеличився Семен, - не будемо гратись в евфемізми, пан Чортенко пропонує тобі, телепню Автовізію, таку справу, яка тобі не снилась навіть у найбільш алкоголічних снах, - ти маєш шанс не лише прославити всю Україну, а й заробити стільки грошей… стільки грошей…

- Скільки, - трохи протверезів Автовізій.

- Стільки, - втрутився чорт, - що тобі не треба буде більше писати брудні пасквілі та липкі від сиропу панегірики, які ти, чомусь, називаєш репортажами та інтерв’ю. Будеш собі сидіти в кнайпі, пити різні дорогі напої, казати правду в очі колеґам-журналістам про їх писанину, а гроші не будуть кінчатись… аж поки я не прийду, аби забрати твою душу в пекло.

- Якщо ти привів чорта, аби я продав йому свою душу, то я згоден, продаю! - сказав мляво Автовізій Семенові.

- Та нє, - засміявся Семен, - пан Чортенко жартує, він каламбурить щодо свого ориґінального прізвища.

- І це не псевдонім, - кинув Чортенко.

- То це жарт? - розчаровано протягнув Автовізій.

- Щодо чорта - жарт, а пропозиція цілком реальна.

- А гроші? - пожвавився Автовізій.

- Гроші - не жарт, - твердо сказав чорт, власник газети «Ніч».

- Тоді я згоден, - байдуже сказав Автовізій.

- Таж ти ще не знаєш, ЩО маєш робити, чоловіче, - стурбовано промовив Семен.

- Як ЩО, - писати, - відповів Автовізій, - я можу лише писати, бо більше нічого робити не вмію. Зате писати я вмію так, як треба. Тому я буду писати. Що треба писати, пане Басаврюку? - діловито звернувся Автовізій Самійленко до пана Чортенка.

- Писати будеш репортажі з місця бойових дій, - поважно промовив Семен.

- На війні - подвійний гонорар! - поспіхом сказав Автовізій.

- Звичайно, - кинув чорт Воланд-Басаврюк.

- На яку війну я маю поїхати? - професійно розпитував Автовізій. - На Кавказ, на Балкани, чи, може, в Затоку? На американо-арабську чи палестино-ізраїльську?

- На україно-російську! - відповів чорт.

- На цукрову, автомобільну чи соняшникову? - допитувався Автовізій.

- На саму що не є мілітарну україно-російську війну, хлопче, - повідомив Семен.

- Але ж така ще не почалась.

- Ти поїдеш не на теперішню і не на майбутню війну, ти поїдеш на минулу війну, - сказав Семен.

- На україно-російську війну, яка сталася року Божого 1659-го на території нинішньої Сумської області.

- Рівно 340 років тому, - додав Воланд.

- Ви що, купили машину часу? То це - сенсація! - пожвавився Автовізій. - Перш, ніж ви відправите мене на війну, до речі, я - згоден, але за подвійний гонорар, отож спочатку я застовблю сенсацію про машину часу. Ви дасте мені ексклюзив, а потім я хоч до чорта в зуби. - Він з острахом подивився на Чортенка, який вишкірив у голлівудській посмішці моторошні фарфорові зуби в золотих обідках.

- Ні, пане Самійленку, - сказав чорт, - ми не маємо машини часу, але позаяк в Україні через місяць широко буде відзначатись 340-ва річниця Великої Конотопської битви, то моїй газеті, - Чортенко глипнув на надутого Семена Черевичника і подобрішав, - нашій газеті потрібна серія матеріалів, аж ніяк не схожих на ті, якими переповняться шпальти конкурентів, матеріалів-сенсацій! І ми зійшлися на тому, що ошелешити публіку, а значить підняти тиражі і принадити рекламодавців, зможе лише репортаж з місця бойових дій. А для цього нам спочатку потрібен був журналіст.

- Спритний, безжалісний, безстрашний, цинічний, користолюбивий, який за добрі гроші напише некролог живому-здоровому рідному батьку, - перебив свого шефа Семен.

- Дякую, друже, але ти забув додати - талановитий, - образився Автовізій.

- Та кинь, хлопче, тобі пішла добра карта, - поблажливо сказав Чортенко, - вибір впав на тебе - цікаві пригоди, захоплююча подорож, збуджуюча небезпека, а в результаті, слава і гроші, що ще потрібно талановитому і нелінивому писаці?

- Великі гроші! - уточнив Автовізій.

- Що? - спитав Семен.

- Гроші, кажу, великі, -

1 2 3 4 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Конотоп», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Конотоп"