Євгенія Сергіївна Захватова - Феномен доктора Хауса

пародії на смішне — справа важка і невдячна. Тож було вирішено взяти за основу два сегменти «House M. D.» — цинізм та неполіткоректність. І саме їх перенести на родючий ґрунт реалій сучасного стану української медицини. Аналіз динаміки частки глядацької аудиторії під час перегляду саме цього скетчу в рамках програми показав: коли в «Файній Юкрайні» йде скетч «Доктор Хлус», на ньому практично ніколи не відбувається спаду глядацької аудиторії. Причина, вочевидь, полягає у тому, що обрана тема близька для більшості українських глядачів. Адже багато хто з нас упродовж останніх років змушений звертатися до лікарів, котрі здобували диплом за гроші, а не за знання. За словами артистів, такі лікарі не завжди відрізняють МРТ від клізми. «Плюс ми адаптували чорношкірого колегу Хауса, лікаря Формана, вивівши на сцену абсолютно неполіткоректного Фурмана — сина вихідця з Мозамбіку і єврейки, випускника Тернопільської медакадемії, а тема іноземних студентів у нас зазвичай оповита специфічним гумором», — пояснює Сергій Притула. Роль доктора Хлуса виконує Андрій Молочний, і на думку симпатиків шоу, він блискуче впорався з образом не тільки пародії на Хауса, але й став таким собі уособленням середньостатистичного українського «дохтура», який за «таку зарплату» має всіх своїх пацієнтів «десь». Принаймні в численних інтерв’ю та коментарях сам Молочний натякав: у того Хлуса-Хауса, якого грає він, є реальні прототипи. Як, зрештою, і в усіх персонажів їхнього скетч-шоу. На зборах із питання розвитку проекту «Файна Юкрайна» ухвалили рішення знімати «Хлуса» і в наступному циклі. Можна сказати, що на українському телебаченні з’явився і прижився власний Хаус.

Пропонована читачеві книжка «Феномен доктора Хауса» адресована насамперед шанувальникам серіалу «House M. D.». Але може стати цікавою і для тих, хто не є прихильником мегапопулярного серіалу лише через те, що не готовий без роздратування сприйняти образ самого Грегорі Хауса, на якому тримається вся історія. Ми спробуємо пояснити, чим же так зачепив частину глядачів-інтелектуалів новий герой, котрий не тільки не є суперменом у класичному розумінні (це вже давно поганий тон), але навіть не гарною, приємною в спілкуванні людиною. За неофіційною статистикою, наведеною одним зі спеціалізованих жіночих інтернет-ресурсів, лише кожна двадцята респондентка відповіла «Так» на запитання, чи готова вона прийти на прийом до лікаря з манерами Грегорі Хауса. Проте глянсові жіночі журнали охоче обирають Хауса-Лорі новітнім секс-символом. Отже, є потреба з’ясувати, чим сьогодні є «House M. D.» для шанувальників по обидва боки океану (й особливо — для України):

— лише популярним телешоу, мода на яке скороминуща, як будь-яка мода;

— зразком того, що масова культура може бути високоякісною і цілком придатною для позитивного сприйняття глядачем, котрий позиціонує себе як інтелектуала;

— зразком для наслідування, спробою сформувати новий світогляд, запропонувати нову систему цінностей, котра передусім виключає панівну роль подвійної моралі та подвійних стандартів у сучасному світі.

Менш за все ми в цій книжці намагаємося розкрити таємниці створення серіалу, хоча, безумовно, деякі секрети будуть оприлюднені. Що, втім, навряд чи зробить перегляд менш цікавим. Навпаки, якщо знаєш, як влаштовано щось, легко зрозуміти, чому воно працює. Можливо, познайомившись із технологією успіху, потенційні творці продуктів масової культури на пострадянському просторі зможуть узяти на озброєння деякі принципи, аби врешті-решт створити щось своє — оригінальне, успішне.

А ось тепер — головне: все, про що ви прочитаєте далі, написано з однією метою — довести, що доктор Хаус — єдиний і неповторний. Як то кажуть, не намагайтеся повторити трюк: манера спілкування і життєва філософія Грегорі Хауса навряд чи скоро знайдуть застосування в реальному житті.

Утім, одного у Хауса не забрати: професійного підходу до своєї роботи. Хаус не просто працює заради процесу, від якого отримує безперечне задоволення. Він працює на результат, відкидаючи все зайве, що заважає досягнути головної мети — порятунку чергового людського життя.

Кадді: Мені байдуже, що сказав вам цей ненормальний. Я не хочу слухати вас. Ви багато зробили для нашої лікарні, але ця розмова не закінчиться нічим хорошим для мене. Адже ви прийшли вимагати, аби я звільнила Хауса. Я не можу. Навіть заради нашої дружби. Цей виродок — найкращий із наших лікарів!

Розділ 1

Народження ідеї

Автор ідеї — Девід Шор

Ім’я Девіда Шора (David Shore) значиться в титрах і як автора ідеї, і як виконавчого продюсера, і як одного з режисерів, і як сценариста перших серій.

Ідея медичного серіалу з детективною інтригою справді належить йому, великому прихильникові як медичних, так і детективних серіалів. За словами самого Шора, він хотів написати історію про команду лікарів, здатних поставити діагноз там, де медицина, здавалося б, безсила. «Ми досить цинічно намагалися створити такий собі детектив на медичну тему, — говорив він після успіху першого сезону «Доктора Хауса». — Головне — аби в центрі історії був певний герой із цікавим характером, який би вивчав звички і схильності своїх пацієнтів та міг діагностувати хвороби, спираючись на ці особистісні якості».

За задумом Шора, головний герой мусив ставити діагноз не лише на основі симптомів і результатів досліджень, але також використовуючи комплексний підхід при лікуванні кожного хворого. В іншому разі серіал не відрізнявся б від аналогічних багатосерійних історій із життя лікарні, лікарів і їхніх пацієнтів. У звичайному детективі жертві злочину завжди є що приховувати, і безневинною вона буває нечасто, хіба ставши об’єктом полювання маніяка, котрий обирає жертви за принципом, зрозумілим лиш йому одному. Девід Шор вигадав історію, в якій лікар лікує пацієнта, що страждає незрозуміло від чого. Невідома хвороба — злочинець, котрий загрожує життю. Симптоми — докази, які треба уважно вивчити. Лікар — геніальний сищик, який приймає виклик злочинця-хвороби.

Але головне — це жертва, тобто сам пацієнт. Усі хворі брешуть, приховуючи справжні причини нездужання. Таким чином, причини хвороби приховані в кожному з пацієнтів. А враховуючи те, що від хвороб не застрахований ніхто, на місці пацієнта доктора Хауса може опинитися кожен із нас. Виходить, що брехня, лицемірство, політкоректність, самотність, заздрість, навіть зайва доброта або гіпертрофоване бажання опікати тих, хто нам дорогий, — все це та багато чого іншого, з чим ми стикаємося щодня і чим мимоволі грішимо самі, породжує хвороби.

Причина хвороб — не в мікробах, паразитах, недотриманні норм особистої гігієни або відсутності грошей на лікування. Адже з’їдене нами немите яблуко або надлишок випитого не обов’язково призводять до захворювання. Кожен окремий випадок несподіваного та неймовірного захворювання, за задумом Шора, стає діагнозом сучасному суспільству, втомленому від самого себе. Через те «Доктор Хаус» ще під час показу першого сезону завоював популярність, перш за все, у тих людей, котрі не просто хочуть розважитися протягом 43 хвилин (саме така тривалість