Старий Заповіт - Книга Йова (переклад Огієнка)

віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!

27 Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!

Йов 6

1 А Йов відповів та й сказав:

2 Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

3 то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

4 Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

5 Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

7 Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

8 О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

9 О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

10 то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

11 Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

12 Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

14 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

15 Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

16 темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

17 Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

18 Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

19 Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

21 Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

22 Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

24 Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

25 Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

26 Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

29 Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

30 Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Йов 7

1 Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

2 Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

3 так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

4 Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

5 Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

6 А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

7 Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

9 Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

10 не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

12 Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

13 Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

14 то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

17 Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

18 Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

19 Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

20 Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

Йов 8

1 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

2 Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

3 Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

4 Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

5 Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

6 якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

7 і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

8 Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

9 бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

10 отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

11 Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

12 Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

13 отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

14 бо його сподівання як те павутиння, і як дім