Старий Заповіт - Книга Йова (переклад Огієнка)

Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

5 Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

6 Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

7 Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

8 Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

9 Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

10 бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

11 Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

12 Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

15 або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

16 Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

17 Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

18 разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

19 Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

21 що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

22 тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

23 мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

24 Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

25 бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

26 Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

Йов 4

1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

2 Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

3 Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

4 того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

6 Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

7 Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

8 Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

9 вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

10 Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

11 Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

14 спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

16 Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17 Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

19 Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

20 Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

21 Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Йов 5

1 Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?

2 Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!

3 Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...

4 Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!

5 Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

6 Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,

7 бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...

8 А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,

9 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,

10 бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,

11 щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.

12 Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,

13 Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,

14 вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...

15 І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,

16 і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!

17 Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:

18 Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!

19 В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:

20 Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.

21 Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.

22 З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.

23 Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.

24 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.

25 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!

26 І в дозрілому