Жоржі Амаду - Капітани піску

що не виправились вони у тій виправній школі, до якої тих бідолах посилають. Ото власне через те Вам і пишу, бо хочу сказати, який отой заклад. Дуже б мені хотілося, щоб Ваша газета послала туди чоловіка, який би все там роздивився і побачив, що там виробляють з тими бідняцькими дітьми, які потрапляють до рук людей, у яких немає бога в серці. Мін син Альфонсо пробув там шість місяців, а якби мені не вдалося витягти його з того пекла на землі, не знаю, чи вижив би він там ще шість місяців. Найменше, що чекає там на нашу кожну дитину, це побої двічі або тричі на день. Директор того закладу щоденно напивається, а найбільше любить дивитись, як гуляє канчук по худих дитячих задках. Я не раз це бачила теж, бо і нам не забороняли на це дивитися, кажучи, що то добрий приклад. Тому я й забрала звідти хлопця. Якщо Ваша газета пошле туди когось, то нехай поїде той чоловік потайки, аби міг побачити, що там діти їдять і яку норму повинні відробити щодень, вона не під силу й дорослому. Та якби ще подивився, як їх б'ють. Але обов'язково нехай прибуде потайки, бо як будуть попереджені про його приїзд, то покажуть йому справжній рай, та й годі… А як приїде невідомий нікому, то побачить, що я кажу правду. Ось тому та ще з багатьох причин і з'явились «капітани піску». Я скоріше б рада була бачити свого хлопця поміж ними, а не в такому закладі. Якщо хочете побачити щось таке, що розриває людям серце, то поїдьте туди. Також можете порозмовляти з падре Жозе Педро, який був там священиком і все те бачив. Він би вам розповів про ті справи кращими словами, ніж я змогла.

Марія Рікардіна, кравчиня.

(Видрукувано на п'ятій сторінці «Вечірньої газети» серед оголошень, без фото і без редакційної врізки).

ЛИСТ ПАДРЕ ЖОЗЕ ПЕДРО ДО РЕДАКЦІЇ «ВЕЧІРНЬОЇ ГАЗЕТИ»

Панові редакторові «Вечірньої газети».

Благослови Вас бог!

Я прочитав у Вашій шановній газеті листа Марії Рікардіни, в якому жінка апелювала до мене, як до людини, що могла б докладніше висвітлити життя дітей, яких послано до виправного закладу для неповнолітніх. Вважаю своїм обов'язком освітити темні місця і, на жаль, мушу підтвердити, що Марія Рікардіна каже правду. До дітей у тому закладі ставляться, як до тварин, це правда. Забули там про вчення нашого бога, пане редакторе, і замість того, щоб підійти до дітей з ласкою, викликають у них ще більший супротив безупинними побоями і нелюдськими фізичними покарами, справді нелюдськими. Я приходжу туди, щоб дати дітям своїми проповідями якусь розраду, але вони не хочуть приймати її, бо сповнені ненависті, яка затоплює серця хлопчиків, гідних співчуття. Того, що я там побачив, пане редакторе, вистачило б на цілу книгу.

Дуже вдячний Вам за увагу.

Христовий слуга

падре Жозе Педро.

(Листа видрукувано на третій сторінці «Вечірньої газети» під заголовком «Правда прийде» без врізки).

ЛИСТ ДИРЕКТОРА ВИПРАВНОГО ЗАКЛАДУ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ДО РЕДАКЦІЇ «ВЕЧІРНЬОЇ ГАЗЕТИ»

Шановному сеньйорові редакторові «Вечірньої газети» моє шанування.

З великою увагою стежу за тією кампанією, піднятою Вашою блискучою газетою, якою Ви керуєте з таким розумом і тактом, проти страхітливих злочинів, вчинених «капітанами піску», бандою злочинців, яка сповнює місто страхом і не дає йому мирно жити.

Я прочитав два листи із закидами на адресу закладу, яким я керую, і скромність не дозволяє мені (тільки скромність, пане редакторе) признатися, що я не тільки керівник цього закладу, а ще й засновник.

Доки йшлося про лист жінки-простолюдинки, я не хотів ним займатися, він не заслуговує на мою відповідь. Безумовно, це одна з багатьох, що вчащають до нас і раді були б перешкодити нашому закладу успішно виконувати свої святі обов'язки, а саме: виховувати їхніх синів. Матері ті позалишали своїх дітей, аби їх виховувала вулиця. Оскільки в закладі діти живуть взірцевим життям, ці жінки повинні були б руки цілувати тим, хто робить з їхніх синів порядних людей, а не вистежувати недоліки. Спочатку вони благають, щоб їхніх синів прийняли. Потім ми тут не дораховуємось продуктів, які для них крадуть хлопці, щоб вони відносили додому, а тоді вони ще й скаржаться на заклад… Але, як я вже казав, пане редакторе, цей лист мене не хвилює. Простолюдинка не може зрозуміти, яку справу я роблю у своєму закладі.

Але що мене дуже обурило, пане редакторе, то це лист падре Жозе Педро. Цей священик забув про обов'язки свого сану, якщо звинувачує заклад, яким я керую, у таких важких провинах. Цей отець (якого я скорше назвав би диявольським отцем, якщо дозволите мені невеличку іронію, пане редакторе), занедбав свої обов'язки, щоб проникнути до нашого закладу в години, у які всякі відвідини заборонено внутрішнім статутом. Я повинен виставити проти нього ряд серйозних звинувачень: він підбурював неповнолітніх, яких штат довірив моєму керівництву, до непослуху й відпору. З тієї миті, коли він переступив поріг нашого будинку, збільшилась кількість випадків бунтування і виступів проти нашого внутрішнього порядку. Отець є винуватцем і того, що загальна повага моїх неповнолітніх вихованців до вихователів виразно знизилась. Саме через це його вигнали за двері нашого виховного закладу.

Тому, пане редакторе, що я хочу заперечити звинувачення, які виставила проти мене в листі до Вас ота кравчиня, прошу Вас прислати до нашого закладу одного зі своїх редакторів. Питання буде з'ясоване. І Ви, і громадськість зможете дістати точні відомості й пересвідчитись, як посувається справа з вихованням неповнолітніх, що перебувають у баїянському закладі для виховання неповнолітніх злочинців та безпритульних. Буду чекати на приїзд Вашого редактора в понеділок. Не кажу, щоб приїхав він будь-коли, тільки тому, що відвідування посторонніми у відповідності до нашого домашнього статуту дозволено лише у певні визначені дні. Я ніколи не порушую статуту роботи закладу. Це єдина причина, з якої я прошу, аби Ваш редактор приїхав у понеділок. Надзвичайно вдячний Вам за надрукування цього листа. Лише так можуть бути спростовані фальшиві твердження Христового вікарія.

Глибоко вдячний і низько кланяюсь. Директор баїянського закладу для неповнолітніх злочинців та безпритульних.

(Видрукувано на третій сторінці «Вечірньої газети» з фотографією закладу і обіцянкою редактора наступного понеділка відвідати заклад).

Зразковий заклад, де господарем мир і праця. — Директор — друг для хлопців. — Найкраща страва. — Хлопці працюють і граються. — Зіпсуті хлопці на шляху до виправлення. — Необгрунтоване звинувачення. — Тільки невиправні скаржаться. —