Мішель Уельбек - Покора

у спільні спогади видавалося вкрай неделікатною і майже нечуваною справою. Нині ж цілком зрозуміло, що Орелі не щастило з пошуками чоловіка, до випадкових зв’язків вона відчувала лиш відразу, тож, урешті-решт, її чуттєве життя прямувало до невідворотного та повного провалу. Втім, принаймні раз вона намагалася встряти у шлюб – я вгадував це за численними знаками – і після невдачі не могла отямитися; гіркота та ядучість, з якими вона згадувала про свої стосунки з чоловіками (за браком кращого ми обговорили її професійне життя – Орелі відповідала за зв’язки з громадськістю в міжгалузевій профспілці виноробів Бордо, тож, як наслідок, весь час подорожувала, причому переважно до Азії, переконуючи купувати французьке вино), із жорстокою очевидністю свідчили про те, що страждала вона не раз. Однак мене здивувало її запрошення – коли ми виходили з таксі – «пропустити по останній склянці»; вона дійшла до краю, – міркував я, і, коли двері ліфту зачинилися за нами, я вже знав, що нічого не буде, навіть не мав бажання побачити її голою, навпаки, я хотів цього уникнути, але це сталося і тільки підтвердило мою підозру: страждала вона не лише емоційно – її тіло також зазнало невиправної шкоди, стегна та груди перетворилися на кволі, пласкі, звислі шматки плоті, і вже ніколи і ні для кого вона не стала б об’єктом бажання.

Обід із Сандрою проходив за схожим сценарієм з невеличкими відмінностями (ресторан із морепродуктами, посада – секретар в адміністрації великої міжнародної фармацевтичної компанії), а завершення мало чим відрізнялося, хіба що Сандра – повніша і життєрадісніша за Орелі – справила на мене менш гнітюче враження. Її зажура також була значною й невиліковною, і я знав, що зрештою цей смуток поглине усе; як і Орелі, глибоко в душі Сандра була птахом, який потрапив до нафтової калюжі, проте (якщо продовжити цю метафору) вона зберегла гідну подиву здатність махати крилами. За рік або два вона залишить ілюзії про шлюб, але ще не погамована чуттєвість штовхатиме її на пошуки молодших партнерів, і Сандра перетвориться на те, що у мої молоді роки називалося cougar – дика кішка, несамовита самиця; і триватиме це, напевно, декілька років – у кращому випадку років із десять, – поки остаточне старіння тіла не примусить її до повної самоти.

У двадцятирічному віці, коли стояк у мене був з будь-якого приводу (а іноді і без приводу), коли він стояв, скажімо так, безцільно, я ще міг міркувати про подібні стосунки – приємні й водночас корисніші за лекції, – авжеж, тоді я ще міг забезпечити це стояння, проте пізніше, звичайно, про це вже не йшлося, адже ерекції стали рідшими, радше випадковими і вимагали гнучких бездоганних жіночих тіл.

У перші роки після мого призначення на посаду старшого викладача в Університеті «Париж-ІІІ – Сорбонна» моє сексуальне життя не зазнало суттєвих змін. Рік за роком я спав зі студентками факультету, і те, що я був їхнім викладачем, мало що змінювало. Спочатку різниця у віці між мною і студентками була мінімальною, і лише з часом виникло відчуття її збільшення – а втім, це було викликане радше підвищенням мого статусу в університеті, ніж старінням – цілком реальним і навіть явним. Зрештою, я залюбки користався фундаментальною несправедливістю, яка полягає у тому, що в чоловіків старіння дуже повільно впливає на сексуальний потенціал, тоді як у жінок ця руйнація відбувається приголомшливо швидко, за кілька років, а іноді й за кілька місяців. Єдина справжня різниця (якщо порівнювати з роками студентства) полягала в тому, що тепер на початку нового навчального року край стосункам клав я сам. І не тому, що вдавав Дон Жуана чи виявляв безсоромну розпусту. На відміну від свого колеги Стіва, що також викладав літературу ХІХ століття першому й другому курсам, я не кидався першого ж дня навчання пожадливо роздивлятись «нове надходження» першокурсниць; через легкі спортивні куртки, кросівки та занадто каліфорнійську зовнішність Стіва я щоразу вподібнював його до персонажа Тьєррі Лерміта у стрічці «Засмаглі» – той щотижня виходить із будинку, аби побачити новеньких відпочивальниць. Якщо я уривав стосунки з черговим дівчам, то радше через зневіру і втому, бо насправді не мав сил на підтримання любовного зв’язку і прагнув уникнути розчарування. Упродовж навчального року я не раз змінював уподобання під впливом зовнішніх і переважно не вельми серйозних чинників – скажімо, через коротку спідницю.

Але й це минало. Наприкінці вересня я розпрощався з Міріам, надворі була вже середина квітня, навчальний рік добігав кінця, а заміни їй не знайшлося. Мене призначили професором, що стало свого роду вершиною моєї академічної кар’єри, проте я думав лише про одне: як зав’язати нові стосунки. Саме невдовзі після розлучення з Міріам я зустрів Орелі, а потім Сандру – і цей ланцюжок видавався тривожним і дуже дражливим. Адже, день у день, міркуючи над питанням, я переконувався: ми – мої колишні і я – ближчі, ніж можемо уявити; епізодичні сексуальні зв’язки, що не передбачали тривалих стосунків у парі, завершилися, залишивши по собі однаковий присмак зневіри. На відміну від жінок, я не міг комусь звіритись, бо в чоловічому світі розмови про інтимне життя вважаються неприйнятними; чоловіки теревенять про політику, літературу, фінансові ринки та спорт – це нібито відповідає їхній природі; щодо особистого воліють зберігають мовчанку – і так до свого останнього подиху.

Невже з віком я піддався тискові андропаузи? З цим можна було боротись, тож я вирішив розібратись у собі; відтоді мої вечори минали в компанії фільмів на Youporn, який на довгі роки перетворився на мій улюблений порносайт. Результат – вельми заспокійливий – не забарився. Сайт Youporn задовольняв фантазії нормальних чоловіків по всій планеті – отже (це підтвердилось у перші ж хвилини перегляду), я належав до нормальних чоловіків. А втім, мою нормальність було важко назвати очевидною, адже більшу частину життя я віддав дослідженню творчості автора, який вважався декадентом і чия сексуальність була доволі туманною. Що ж, випробувавши себе, я заспокоївся. Ці фільми – часом майстерні (зняті групою з Лос-Анджелеса, де були і освітлювач, і техніки, і кілька операторів), часом жалюгідні, але досить вінтажні (йшлося переважно про аматорів із Німеччини) – йшли за кількома однаковими і приємними для глядача сценаріями. Згідно з одним із найпоширеніших, пеніс чоловіка (молодого? старого? обидва варіанти були можливі) кволо спочивав у штанях чи шортах. Дві юнки (що могли мати будь-який колір шкіри) помічали це неподобство і вперто запосідалися вивільнити злощасний орган із тимчасового притулку. Щоб збудити його, вони виробляли карколомні витівки – і все відбувалось у дусі щирої дружби та змовництва між жінками. Пеніс переходив із одних вуст до других, язики перетиналися, як перетинаються часом польоти трохи стривожених ластівок у похмурому небі півдня департаменту Сена-і-Марна, коли птахи