Олександр Сергійович Подерв'янський - Павлiк Морозов

Та отруїти нада!

Генерал Власов.

Ха,

Його труїли ми неоднократно.

Та вся отрута в його організмі

Вмить перетворюється на шмурдяк молдавський.

Гівно, яке він їсть, у ту же мить

Утворюється білосніжним салом.

Входить Пєлагєя Нилівна Мать з великої букви – ум, честь і совість нашої епохи, з слідами билой краси на ліце і тєлє.

Пєлагєя Нилівна (ридаючи, до генерала).

Мій любчику, яка хуйова жизнь!!!

Хотілося б, усе в пизду пославши,

Вдвох милуватися у бані на полиці,

І віничком любовно пиздитись, і сьорбати чайок.

А замість цього у тєбя разведка, Філін,

Пиздобол Канаріс, а у мене —

Мій чоловік, алкаш і бабник,

І два сини – епічєскіх героя,

Бодай би їх побили метастази!..

Філін.

Я знаю, храм стоїть серед болота,

А в храмі – домовина на цепу.

Про це не знає жодная сволота,

Шов домовині тій сліпий пророк живе.

Зовуть його Микола. За життя

Хуйні він різної навигрібав довкола

Так дохуя, шо світлий Аполлон,

Якому поїбать обично на страждання

Припездяного нашого народу,

Раптово зглянувся і швидко осліпив

Миколу стрілами, шоб той не бачив

Більш пиздоватізму і не страждав

Безсмислєнно, як ми усі страждаєм.

Ходім до нього, він скаже, як нам жити.

Бо нема ніякого терпіння.

Так дальше жить ніззя, скрізь долбойоби!..

Навіщо, мамо мудрая сова, мене ти народила?!

Філін б'ється головою об сосну. Сосна ламається.

Генерал Власов.

Ну-ну, майн лібер Совушка, не плач!

Прийде Гудеріан і з ним дядько Канаріс,

Мішок смачних засмажених мишей

Вони тобі подарять…

Чути страшне рипіння дерев. На галявину, ламаючи дерева, виходить Павєл Власов – здоровенний, схожий на Кінг-Конга мужик, з сокирою на поясі. Павел Власов пиздить себе обома руками в груди, які іздають звук, ніби в зоні пиздять по рельсу. Всі ховаються.

Павел Власов (страшно ричить).

Мать! Мать! Мать!

Генерал Власов.

Ну, бля, піздєц!..

Пелагея Нилівна.

Тихіше, помовчіть! Бо як побачить,

То зїсть усіх, а Філіном закусить!

Генерал Власов (з гордістю).

А всьо-такі, синок на мене схож.

Його би в ПТУ, чи в інститута…

А так – немає смисла нікакого,

Шо він пиздячить ліс і розриває

Навпіл шатунів, і греблі рве…

Діяльність пиздувата!

Філін (здогадався).

Ха, він – лишняя людина!..

Павел Власов меланхолійно лама об коліно віковічні сосни.

Раптово помічає нашу компанію і іздає страшне кінг-конпвське гарчання. Налякані радіхони разом з жирною совою безпорадно бігають у монстра між ніг і від жаху страшно кричать. Причому підступний Власов-батько, відступаючи, заманює синка до оркестрової ями. Зі звуком скинутого з дзвіниці дзвона Павел Власов валиться в яму на фаготні контрабаси.

ДІЯ ДРУГА

Гидке болото з отруйними випарами і сюрреалістичними міражами. В центрі болота стоїть вдало вкомпонований в пейзаж храм Аполлона. Храм представляє собою древнєгрецький дорічєский ордер, з капітєлямі, пропілєямі і всією положеною поїбєнню, тільки зроблений, на відміну від грецького, з дерева російським способом «в лапу». Знизу храм Аполлона опирається на дві гидкі, жовті і брудні курячі лапи. На краю болота в позі мисливців на привалі художника Пєрова сидять два розпиздяї: Савва Морозов і його друг Щукін Обидва тримають в правій руці гранчаки з горілкою, а в лівій – блядєй.

Савва Морозов (показує гранчаком горілки на болото).

Дивись, ну гдє єщо така краса?

То Русь могучая, всього в ній до хуя —

Лісов, полєй і рек, болот, пустинь і тундри,

А также і тайги в ній сильно до хуя!..

І всюди Руссю пахнет! Человек

Здесь вольно нюхает тот запах до опиздініння…

Щукін (саркастично).

І шо, нанюхався, а потім сам насре,

Щоб інші нюхали? І шо характерно,

Ніколи сам не убере гавно,

А так лежать полишить.

Необразований, неграмотний мужик!

Нєт, всьо-такі нам до