Олександр Сергійович Подерв'янський - Павлiк Морозов

class="p1"> Учитель атеїзму (до дітей).

Дєті, сейчас ми хором плюнем

На цього Філіна. Раз-два-три!..

Діти хором плюють і сразу же запевают вєсьолу пісню про кузнєчіка. Обряд очищєнія на цьому закінчується, і загін, ламаючи на своєму путі дерева, суне в тайгу, залишаючи за собою дохлого філіна, поламану берізку, бички, консервні банки і гандони.

М'якою, тигристою ходою входить генерал Власов. На ньому красиві сині галіфе, шашка і папаха.

Генерал Власов (поміча Філіна).

От блядь, таки мудак нарвавсь!

І знов я без связного залишився.

А йобаний Канаріс, мудодзвон,

Пиздить в своїй їбучій шифрограмі,

Шо Філіну залізного хреста присвоїв фюрер.

Мабуть, вже посмертно…

Власов підніма філіна за ноги.

Ну шо, падлюка, ще нє охладел?

Філін (одкрива одне око).

Канаріс нє піздєл?

Генерал Власов.

Шоб ти сказивсь, ушастий долбойоб!

Так налякав, шоя ледь неусравсь

В свої красиві нові галіфе

І нову вєщь красиву чуть не спортів.

Докладувай мерщій!

Філін.

Я узнав маршрути

Тих наглих пацанів в коротких штанях,

Шо об берізку пиздили мене.

Вони ідуть на дальнії болота,

В яких усяка водиться гидота,

Учитель атеїзму їх веде,

Щоб донести, шо все це предрассудки,

Шо чорт– це видумки, вампіри – п'яні шутки,

А прівідєнія – безстидні проститутки,

Які за руб залізуть в склеп сімейний.

Їм поїбать, шо там жмури лежать, —

Бєзнравствєнні падорви!

Генерал Власов.

Ну-ну, вже розпиздівсь, пташиний гуманіст,

Жан Жак Руссо… Асам передавив

І виїбав усе, шо в лісі менш за тебе!

Диви, яка пустиня навкруги:

Ні зайчика, ні мишки, ні білочки!

Філін.

Зато гадюки єсть і кровожерна рись.

Жить стало лучше, стало вєсєлєє,

Теперь жить стало просто заїбісь!

Генерал Власов.

Ходім, ушаста блядь, за цими мудаками!

Вони шукають те, чого нема,

Шоб довести, шо його не існує.

Так часто містики, доведені до краю

Шуканням чорта, думають,

Що раз його нема, то й нема і бога.

А після цього сруть у алтарі

І в дароносицю. Аж тут приходить чорт

У синіх галіфе, і саме час задуматись,

Шо раз він появивсь, то і бог десь рядом ходить.

Люди, люди, ці дурні казли!..

Як остопиздили мені містичні бляді,

Обвішані восточною хуйнею,

Шо перед тим, як взяти хуя в рота,

Повинна привести себе у резонанс

З ефіром світовим. Кістляві атеїстки,

Шо лекції читають кугутам про Марс

І іншу поїбєнь, а кугути

Їбуть їх довгими сумними вечорами

Десь під коморою, а та тіки сопить,

А крикнути стісняється, падлюка,

Бо з города приїхала в костюмі

І дулю накрутила в голові,

Совсем не в кайф їбать таку колоду

Бєзчувствєнну! Та і клікуши тоже хороши —

Стоять на цвинтарі, простягши загрібайла,

А як не даш їм грошей, то січас обматюкають

І плюнуть на пальто, шо і хімчистка

Потім не почистить! Куди не кину оком стомленим —

Кругом хуйня. Заябують мене питання сучі:

Шо лучше – бездуховність, розпатлана самиця злоїбуча,

Шо верхи на скаженім бугаї

Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових

У нікуда? Або духовність смирна, шо перстами,

Покрученими від поліартріту,

Показує нам, де дорога к храму?

В храмі тім залізо ржаве лежить у різних позах

І гнила картопля…

О, блядський смисл життя, якщо ти єсть!..

Філін.

Ти тоже розпиздівся на весь ліс,

Начальник, ну просто романтизмом

Повіяло і Байроном набзділо трохи…

Шо ж ти не пішов в поети,

А подавсь в шпіони?

Генерал Власов.

Справа в тому, шо поети

Разлічними стіхами нам об'ясняли світ,

Но основна задача в тому состоіт,

Шоб світ сєй пєрєдєлалі шпіони!..

Голос з лісу.

Ау-ау!..

Генерал Власов.

То Пєлагєя. Вона у ліс по ягоди пішла.

Втікла із дома, шоб синок не пиздив.

Він їх обох пиздячить – маму й тата.

Хіба це жизнь? Щодень приходить п'яний

І батька з матір'ю халявами по пиці виховує…