Олександр Сергійович Подерв'янський - Остановiсь, мгновеньє, ти прекрасно!

їбе. Інтересно! На от сало, їж…

Хуна, Гриць Якович, Іван Опанасович жеруть сало. Чорт заглядає в сортир, спускає воду і зникає. Спущене гамно, веселі звуки «АББИ» і чавкання трьох створінь зливаються в єдину симхвонію.

Завіса

Данко

Феєрія

ДІЙОВІ ОСОБИ

Данко.

Натовп.

ДІЯ ПЕРША

Ліс. Входить натовп. Натовп дико і страшно реве. Де-по-де можна іноді почути обривки розлючених фраз типу: «Хлопці, хорош ноги бить. Начальство очки гребе, а ми пизди лопатою вигрібаємо» та таке інше.

Входить Данко і стріля з пістолета в повітря.

Данко. Мовчать!

Всі мовчать так, шо стає ніяково.

Данко. Не розмишлять! Чмо японське… Іттіть!

Голоси. Та куди ж іттіть?

Данко. Іттіть, контра! Хто не хоче – уб'ю, нахуй!

Данко вириває з грудей серце, яке світиться карасіновим світом, і вимахує ним, як ліхтарем.

Голос з натовпу. Ніхуя собі!

Данко (кричить). Ура! Вперед, чмо японське!

Всі біжать за Данком в напрямі, протилежному тому, куди йшли.

ДІЯ ДРУГА

Болото. Входить натовп з Данком.

Данко. Іттіть!

Голос з натовпу. Ги, та вже, мабуть, прийшли!

Данко. Контра! От не пиздіть, а іттіть!

Голос з натовпу. Я їбав таку жізнь!..

Данко. Шо поставали, пизда ваша мати?!

Запопадливий голос з натовпу. Данко, серце згасає!..

Справді серце в руці у Данко починає гаснути. Данко кидає його з розмаху об кочку і затоптує ногами. Потім вириває у себе печінку. Печінка відразу ж починає горіти синім вогнем.

Данко (несамовито реве). Іттіть!

Данко і натовп зникають у напрямі, протилежному тому, куди йшли.

ДІЯ ТРЕТЯ

Пустиня. Входить натовп з Данком.

Данко (шуткує). Ге-ге! Ніхуйова пагодка!..

Натовп мовчить.

Данко. Що мовчите, га? Де Ізергіль, стара блядь?

Голос з натовпу. Вчора здохла.

Данко (невпевнено). Іттіть.

Голос з натовпу. А не пішов би ти сам на хуй?!

Запопадливий голос з натовпу. Данко, печінка згасає!..

Данко кида об підлогу смердючу згорівшу печінку.

Запопадливий голос. Данко, нирки рви, вони горітимуть!..

Данко вирива нирки. Вони горять, але не так яскраво, як хотілося б. Тоді Данко і їх кида об пісок.

Данко. Що, падлюки, тепер довольні?

Натовп мовчить.

Данко. Тепер вам всім піздєц!

Помирає.

Голос з натовпу. Ніхуя не піздєц, ми тут з пустині сад зробимо!

Голоси. А вірно, хлопці, а діло каже!

Голоси. Ура! Вперед, чмо японське!

Всі. Ура!!!

Натовп зникає в напрямку, протилежному тому, куди йшов.

Завіса

Хвороба Івасика

ДІЙОВІ ОСОБИ

Івасик, хлопчик.

Лікар, мужчина.

Сибірська Язва, бацила.

Гангрена, бацила.

Ганарея, бацила.

Випадєніє Матки, бацила.

Смерть, скелет.

ДІЯ ПЕРША

Печера з сталактитами. В ній сидять Сибірська Язва і Гангрена і грають в карти. Вони неохайні і неприємні. Гангрена – синя, Сибірська Язва в тупих сибірських валянках.

Язва. Що у нас козир?

Гангрена. Жир.

Язва. Шостака.

Гангрена б'є.

Язва. Сімака.

Гангрена б'є.

Язва. Вісьмака.

Гангрена б'є.

Входить Ганарея. На ній одягнуто брючного костюма, взагалі, вона така ж неприемна, як Язва і Гангрена.

Ганарея. Дівчата, там карасін привезли.

Язва. Га?

Ганарея. В сраці нога.

Входить Випадєніє Матки – воно таке, як і інші, тіки між ногами у нього волочиться мішок.

Гангрена. А хто це к нам лізе?

Гана рея (шуткує). Та то якесь Випадіння.

Випадєніє (ображається). Ти б на себе подивилася б – стара блядь, брючного костюма наділа. Тьху! (Плює.)

Ганарея. Га-га-га-га! Ой не можу, дівчата, та то ж модно.

ДІЯ ДРУГА

Вітальня. З портьєрою, тумбочкою і фікусом. Над діваном – портрет Гіппократа. На дівані сидять Івасик і Лікар.

Лікар. Івасик, скажи: «А-а-а…»

Івасик. А-а-а…

Лікар (узахваті). Ми ковалі нашого щастя, Івасику.

Івасик. Бе-е-е… (Пускає слину.)

Лікар хвацько підхоплює слину.

Лікар. А ти, Іване, молодець, знаєш, що лікарі збирають слину на аналізи. Хе! (Хвастливо.) Я вже чемойдан слини