Марі Луна - По ту сторону серця, Марі Луна

У ті часи ще не було мобільних телефонів, соцмереж, чату, де можна було просто написати: "Привіт, ти мені подобаєшся".
Почуття носили мовчки. Ховали в поглядах, у випадкових дотиках, у листівках на День Валентина.

Я довго не наважувалась. Мене ніби розривало всередині: сказати — чи залишити в собі? Страх бути висміяною боровся з бажанням хоч на мить стати ближчою до тебе.
І я наважилась.
Написала Валентинку. Вручну.
Без слів — лише ініціали мого імені та прізвища. Щоб знав — і водночас не був певен. І ще — я вказала, що це від дівчини з 7-Г класу.

Мені хотілося вірити, що ти зрозумієш. Що глянеш навколо і побачиш — мене. Ту, яка завжди трохи осторонь, яка дивиться на тебе з-за куліс, мовчки, але з глибокою надією.
Я вкинула листівку в ту коробку в учительській, де збирали валентинки, і відійшла. Серце билося десь у горлі. Здавалось, що всі дивляться на мене, що всі знають. Але ніхто не бачив. Ніхто, крім мене, не розумів, наскільки це важливо.

Можливо, для когось це був просто день із сердечками, для когось — гра.
Для мене — це був крик. Тихий, але відчайдушний.
"Я є. Я поруч. Я жива. І я тебе люблю."