Сергій Гальченко - Таємниці морів, Сергій Гальченко

— Ви колись були в його команді?

— А ти розумніший, ніж здаєшся. Я теж зв'язався з піратами через кохання до однієї пані. Щоправда, моя історія набагато сумніша. Твоя Мануела тебе кохає?

— Вона на мене і не дивиться, вважає слабким. І я пішов до піратів не тільки заради грошей. Я хотів довести, що чогось вартий.

— Щоб довести, що ти справжній чоловік, зовсім не обов'язково ставати піратом. Для цього є шляхетніші засоби. Таке життя не для тебе, друже мій. Повір, я розумію, що кажу. Більшість із нас не може повернутися на батьківщину, змушена поневірятися по морях. Я був простим матросом у Гуляки. Одного разу в полон до нас потрапила дівчина, котру я кохав, і яку віддали заміж за нелюбого, але багатого чоловіка. Ми зуміли втекти та дістатися до якогось острова. На жаль, нас швидко розшукали, моя кохана знов опинилася в полоні у піратів, мене ж залишили помирати на острові. Та я дивом врятувався. Тепер я капітан власного корабля, про мене складають легенди, але досі я не зміг відшукати свою дівчину. Не раз до нас потрапляли кораблі, повні золота, та ніякі скарби не можуть замінити мені її.

Фернандо розповів свою історію, і Маріо на мить здалося, що перед ним стоїть не грізний пірат і вбивця, а просто нещасна людина, яка не зуміла врятувати свою кохану.

— Чим ти займався в команді Гуляка? - спитав між тим Фернандо.

Той розповів свою історію.

— У мене до тебе пропозиція. Нашому коку теж потрібен помічник, сподіваюся ти впораєшся. А через місяць, поблизу Мадейри, я пересаджу тебе до знайомого контрабандиста. Він якраз буде тримати шлях до твоїх рідних місць. Тільки пообіцяй, що не будеш більше зв'язуватися з піратами, а займешся гідною справою.

Маріо подякував капітану і відправився на камбуз приступати до своїх обов'язків.

Фернандо стояв на капітанському містку і дивився вдалечінь. Стів, його помічник і вірний товариш, мовчки стояв поруч.

— Щось дізнався в Гуляки про Габріелу?

— Небагато, але якщо він не збрехав, щоб залишитись живим, її продали португальцю Поштізі. Ти щось чув за нього?

— Знайоме прізвище. Розповідають, у нього велика плантація і вертеп. Один торгівець, якого ми нещодавно пограбували казав, що більшу частину товарів віз цьому Поштізі. Не пам’ятаю, де саме він живе. Зараз спитаю Діого, він має знати.

На обличчі Фернандо з’явилась ледь помітна посмішка. 

— Гадаєш є надія? — спитав його Стів.

— Так, я відчуваю, що зможу її знайти, — відповів Фернандо і наказав підняти всі вітрила та йти повним ходом. Тепер у нього з’явився вогник надії врешті-решт відшукати свою Габріелу.