Льюїс Бенте - Маска та лід, Льюїс Бенте

— О, я знаю, що ти не любиш. Але я цього не пропущу. Я хочу знати, що ти ховаєш за своїм “супергеройським” фасадом.

 

Скарлетт зупинилася, її вираз обличчя став більш зібраним, але її погляд не відривався від нього. Вона знайшла в собі достатньо сил, щоб відповісти, і її голос був глибоким, навіть злегка глухим.

— Не все, що ти хочеш знати, варто дізнаватися. Тому тобі краще просто залишити це.

 

Але Грейсон відчув, як її слова, хоч і холодні, торкнулися чогось глибшого в ньому. Щось, що він сам ще не розумів.

 

Він не міг відмовитися від цієї гри. Вона була тим, чого він не міг мати. І це саме те, що тримало його зацікавленим. Скарлетт була для нього тим викликом, якого йому бракувало.

 

І хоча він не знав, куди це все приведе, Грейсон точно був готовий дізнатися, що приховує ця дівчина за своєю маскою.

 

Розділ 5. “Невидимі нитки”

 

Школа знову відкрила свої двері після канікул, і повітря було насичене енергією нових починань, обіцянок і невимовних очікувань. Грейсон не змінив свого ставлення до шкільного життя: спорт, конкуренція, популярність — усе це залишалося на першому місці. Але сьогодні щось було інакше. Він не міг позбутися думки про Скарлетт. Здавалося, кожен його крок, кожен погляд шукав її в натовпі, немов він намагався зловити її погляд. Вона залишала його в роздумах, чіпляючи його увагу більше, ніж будь-який тренування чи перемога на льоду.

 

Цього дня він вирішив не відступати. Грейсон націлювався на один момент — знову поговорити з нею. Він давно перестав вірити в випадковості, і його впертість уже була частиною його характеру.

 

Коли дзвінок сповістив про кінець перерви, він помітив Скарлетт в кінці коридору, її силует чітко виділявся на фоні шуму й руху. Вона йшла разом із Елізабет, ніби нічого не відбувалося. Здавалося, що вона ігнорує його, але він знав: сьогодні буде інакше.

 

— Скарлетт! — він майже не підвищував голосу, але його голос прозвучав чітко в коридорі. Дівчина зупинилася, злегка здивована, але не повернулася. Елізабет теж затрималася, дивлячись на нього, немов оцінюючи ситуацію.

 

— Що тобі треба? — сказала Скарлетт, навіть не дивлячись на нього.

 

Грейсон наблизився, не звертаючи уваги на її холодну дистанцію.

 

— Ти хочеш дізнатися, чому я настільки настирний? — запитав він, злегка піднявши брови.

 

— Відповідь очевидна, — сказала вона, розвертаючись до нього. — Ти любиш, коли тобі кидають виклик, правда? Але це не моя проблема.

 

Елізабет, яка стояла поруч, тихо засміялася.

 

— Ой, Скарлетт, ти знову не в настрої для жартів. Грейсон просто хоче побачити, чи зможе він тебе зламати, — сказала вона злегка з іронією, але Скарлетт лише знизала плечима.

 

— Мені це не цікаво, — відповіла вона, її голос був беземоційним.

 

Але Грейсон був вже зацікавлений у іншому. Він відчував, що між ними є більше, ніж просто поверхнева неприязнь. Щось, що відштовхувало, водночас притягувало його ще сильніше. І він розумів: цього разу він не відступить.

 

— Чому ти все час ховаєшся за цією маскою? — запитав він, затримуючи її погляд.

 

Скарлетт підняла брову, її вираз обличчя змінився, але вона не дала жодної відповіді. Тільки її губи стиснулися в лінію, а погляд став холодним і відстороненим.

 

— Це не твоя справа, — тихо сказала вона. — Ти навіть не знаєш, про що говориш.

 

Грейсон помітив, як її слово пролунало з важким акцентом, немов вона намагалась приховати щось більше. Це було схоже на провокативну стіну, яку вона виставляла навколо себе.

 

Вони стояли так кілька секунд, але для Грейсона це здавалось цілою вічністю. Її мовчання було його відповіддю. І хоча він не розумів усіх причин її поведінки, він знав одне: вона не залишалася байдужою до нього.

 

— Як хочеш, — відказав він, намагаючись зберегти спокій. — Але одного дня ти все ж розповіси, чому ти така. І повір, я буду тут, щоб почути це.

 

Скарлетт просто знизала плечима й пішла далі, залишаючи Грейсона з питанням, яке тепер постійно крутилось у його голові. Що приховує ця дівчина? Чому вона так сильно боїться відкритися? І чому саме він, Грейсон — той, хто не звик здаватися, — був тим, хто встиг розбурхати її?

 

Елізабет залишилася з ним на кілька секунд, спостерігаючи за тим, як Скарлетт зникає за рогом.

 

— Ти серйозно? Ти вже почав думати, що можеш пробити її? — запитала вона, усміхаючись.

 

Грейсон, не відповідаючи, пішов далі, думаючи лише про одну річ: Скарлетт.

 

Але в той момент він не знав, що саме ця невидима нитка між ними, що лише зараз почала з’являтися, стане тим, що змінить усе.

Розділ 6. “Несподівана зустріч”

 

Цей день почався як звичайний. Грейсон, як завжди, витягнув з шафи свою спортивну сумку, готовий до чергових тренувань, і сів в машину, прямуючи до льодової арени. Тренування не обіцяли бути чимось особливим, але його думки знову крутились навколо Скарлетт. Здавалось, навіть коли він намагався сконцентруватися на грі, її образ невідступно слідував за ним.

 

Після тренувань він вирішив заїхати до місцевого магазину. Він не часто там бував, але сьогодні йому чомусь захотілося купити щось смачне. Під’їжджаючи до невеликого магазинчика на віддаленій вуличці, Грейсон навіть не здогадувався, що це місце стане його новим етапом у стосунках з Скарлетт.

 

Як тільки він зайшов у магазин, його увагу привернуло знайоме обличчя, яке стояло біля полиць з книгами. Це була Скарлетт. Вона тримала в руках книгу і уважно перегортала сторінки, здавалося, повністю занурена в себе.

 

Грейсон зупинився на мить, вирішуючи, чи підійти до неї, чи просто ігнорувати ситуацію. Він не звик зустрічати однокласників поза школою, тим більше таких, як Скарлетт, яка завжди прагнула бути відокремленою від усіх.