Анна Потій - Академія Мірравель. Проти вітру, Анна Потій

Після лазарета Ніда потягла мене вечеряти, сказавши, що книги нікуди не подінуться, а ось усілякі смаколики можуть розібрати. Я слухняно потяглася за нею, хоч і згоряла від нетерпіння знову побачити бібліотекаря. Я з похмурим виглядом колупалася в тарілці, слухаючи балаканину Ніди про її перший навчальний день, коли в академічну їдальню зайшов він. Я вже хотіла підбігти до бібліотекаря, але він, швидко наклавши собі їжі на тарілку, одразу пішов. Швидко впоравшись зі своєю вечерею, я поспішила до бібліотеки. На радість, я виявилася тут єдиним відвідувачем. Ніхто не відволікатиме мене від спілкування з хлопцем моєї мрії.

— Привіт, — я несміливо підійшла до стійки. Бібліотекар відразу відірвався від своєї вечері. Він ще не встиг його доїсти.

— Привіт, — він знову мені посміхнувся.

— Хочу взяти книгу з теорії бойової магії, не основний підручник, а іншу книжку, чорт, забула автора.

— «Основи бойової магії у викладі архімага Девіса Тарані», — миттєво підказав бібліотекар.

— О, точно, вона. Звідки ти знав?

— Її часто рекомендують першокурсникам, — він пішов за книгою і притягнув мені важкий том через кілька хвилин. Та їм самим убити можна, без всякої магії. Архімагеса Тіррена що знущається? — Ти цікавишся бойовою магією?

— Та не те щоб сильно, — я знизала плечима з сумом розглядаючи товстелезну книгу. Я любила читати, але художню літературу, а не підручники, і невеликого обсягу, а не величезні, нескінченні книги. — Зілля — ось моя справжня любов, але хотілося б трохи й бойову магію освоїти.

— Добре, я запишу на твоє ім'я. Кетта, а прізвище? Вибач, вилетіло.

— Віралані, — я здивувалася, що він вибачається. Невже він має пам'ятати прізвища всіх студентів? Сумніваюсь. — Ти запам'ятав моє ім'я?

— Ти надто яскрава, щоб тебе забути, — і ще одна усмішка, від якої мені хотілося злетіти. — І мені завжди подобалися історії про Кей.

Кеттілію Йодарі скорочено називали Кей, за першими літерами імені та прізвища. Таке скорочення часто використовувалось і для похідних імен від Кеттілії.

Здається, мої щоки трохи почервоніли від зізнання хлопця. Зазвичай мені не траплялося ніяковіти перед хлопцями, але цей був старший, що мене трохи бентежило. Я звикла зустрічатися з ровесниками, але зараз готова була забути про свої звички. Дуже вже мені сподобався бібліотекар.

— А тебе як звуть? — зараз саме час дізнатися і його ім'я.

— Деммін Лютем.

— Ти що родич архімагеси Тіррени? — я округлила очі від подиву. Добре, що я не сказала жодних їдких зауважень у бік архімагеси.

— Вона — моя бабуся, — мало мені було витріщених очей, так тепер ще й мої брови поповзли вгору від цього зізнання. Тепер зрозуміло, чому очі архімагеси нагадували мені про нього.

— І ти працюєш у бібліотеці?

— Я люблю читати. У бойовій магії я теж сильний, але це не мій шлях. Я поки що шукаю себе.

Я взяла книгу і насилу засунула її в свою сумку, думаючи про що ще поговорити з Демміном, але він сам знайшов тему для розмови.

— Тебе поранили на бойовій магії? — Деммін помітив мою пов'язку на руці, коли я ховала книгу, вона виділялася під сорочкою.

— Так, я відволіклася і отримала вогняною кулею.

— Бабуся не дає розслабитися на своїх заняттях, — Деммін похитав головою, здається, несхвально. — Давай вилікую, — раптом запропонував він.

— Мені в лазареті маззю вже намазали. Вона хороша. За кілька днів все пройде.

— І лишиться шрам. Я цілитель. Вилікую за пару хвилин і навіть сліду не залишиться.

— Що, правда? — я здивувалася. Я знала, що є люди, які мають дар зцілювати, але вони зазвичай працювали в лікарнях, а не в академічній бібліотеці та їхні послуги коштували дорого. Мені раніше не доводилося ними користуватися. До цілителів по дрібницях не зверталися, а серйозних травм чи хвороб у мене, на щастя, не було. — Ну, давай, якщо тобі не складно.

— Не складно, закочуй рукав.

Я закотила рукав і збиралася розмотати пов'язку, але Деммін зупинив мене і обережно зняв сам. У нього були теплі, ніжні пальці, від яких у моєму животі приємно лоскотало. Деммін відклав пов'язку на стіл і, акуратно притримуючи лівою рукою мою руку, праву приклав до рани. Спочатку я відчула легке поколювання, трохи болюче, але за хвилину руці стало тепло і біль зник. Деммін прибрав долоню і я з подивом виявила, що від рани справді не залишилося сліду. Я завжди сама лікувала прості рани власними мазями, але вони залишали шрами. Виявилося, що зцілення — класна штука.

— От і все, — Деммін усміхнувся мені.

— Дякую тобі, Демміне, — я теж усміхалася, тільки моя усмішка була трохи дурнуватою. Я була ніби в ейфорії, мені стало так добре-добре після лікування, що не хотілося навіть ворушитись.

— О дрібниці, Кетто! І клич мене просто Дем.

— Добре. А чому ти не працюєш цілителем? Адже вони пристойно заробляють.

— Я вже встиг ним трохи попрацювати, так само як і бойовим магом. Не моє.

— А в бібліотеці працювати — твоє? Книги — це, звісно, ​​чудово, але коли їх читаєш, а не коли весь день видаєш іншим.

— У бібліотеці я тимчасово. Я зараз знову навчаюсь, але дистанційно. У бібліотеці я можу читати свої підручники та писати роботи, і при цьому я отримую зарплату, — пояснив Дем.

— А що ти вивчаєш?

— Темних магів. Хочу розібратися в їх природі, теорії виникнення темної магії та виробити найкращу стратегію для битви з ними.

— Ого, це серйозно! Я навіть не знала, що десь такого навчають, — я здивувалася. Темне мистецтво завжди згадувалося мимохідь на заняттях, докладно його ніде не вивчали, наскільки я знала. Мабуть, я помилялася.

— Ні, в академіях темну магію не вивчають, навіть теоретично, я навчаюся в одного мага індивідуально, — пояснив Дем. — Він з юності збирав інформацію про темних, систематизував її та веде заняття для тих, хто хоче розібратися у темному мистецтві. Звичайно, там немає ніяких заклять та ритуалів, нічого, до чого міг би причепитися Імператор чи міністри. Все, що ми там вивчаємо — як боротися з темними магами, щоб перемогти, їхні слабкі місця, особливості, а також історію темної магії. Знаючи тактику та стратегію темних магів, розумієш, як протистояти їм. Я вважаю, зараз ці знання дуже актуальні, адже в наш час темні активізувалися сильніше, ніж раніше.