Тетяна Гобатюк - Блакитне полум'я, Тетяна Гобатюк

- Але почекай! – вигукнула після того, як від віскі у роті залишився лише приємний медовий післясмак. – На дворі 13930 рік, я думала ви рахуєте час від Великого Поділу.

- Ні, прийшовши сюди ми вібрали мову, культуру та літочислення корінних жителів Серапіону. Яка різниця, що було у минулому – варто будувати майбутнє. – по-філософськи пояснив Карл.

- Хмм.. всеодно не розумію, чому пращури обрали саме цей світ? Технологій – нуль. Старієш тут швидше, вся планета – суцільна батьківщина вікінгів! Де, блін плюси? – нарешті висказала своє обурення я.

- Ну технологій ми не впроваджуємо аби не створювати собі конкуренцію, тай між магів існує теорія, що світи, в які приходять технології, покидає магія. – почав свою розповідь Карлайн, проте я його перебила.

- Чекай, ти казав на Землі просто немає магічного джерела.

- Все вірно. Проте є підстави думати, що воно там колись було, але перестало працювати. І це друга причина, чому ми тут. Наші джерела – це Паріс та Медіум. Вони не просто супутники – вони провідники магії у цей світ, як два сонця на Теї. – Карл підняв палець догори, підкреслюючи важливість своїх слів, проте я всеодно нічого не зрозуміла.

- Цифра два має якесь магічне значення? – ляпнула перше що прийшло в голову, але промазала не так сильно.

- Ну символізм певний прослідковується. Це пара: чоловік та жінка, початок та кінець, Інь та Янь у вашій культурі. – пояснив артефактор. – Проте головне не це. Тут концентрація магічної енергії тотожна тій, що на Теї. Тобто ми можемо застосовувати весь той рівень заклять, що і там, і повір – це достатньо важливий показник.

Оооо, ну з такої точки зору звісно є сенс боротися за місце під сонцем, точніше місяцями. Чаклун, тим часом, продовжив перечислення плюсів.

- Також фауна і флора Серапіону дуже схожа до Земної. Ти сама щойно провела аналогію зі Скандинавією, проте це не означає, що так всюди. – я підняла здивовано брови.

А ну з цього місця, будь ласка, по детальніше. Карл вловив моє прохання та одразу перейшов до прикладів.

- Так, відомі тобі алхіміки разом з магами повітря та некромантами довго вели з нами перемовини про можливість переселання з їх світу, Щорсу, до нас. Їх дістали зомбі, гіганські ядовиті павуки, вампіри та перевертні.

- Ти хочеш сказати, що всі ці потвори з казок реальні в інших світах?! – я була не просто ошелешена новиною, шокована до глибини душі! Це ж треба, я можу наяву зустрітися з перевертнем чи вампіром! Ну павуків я не люблю, зомбі це теж не моя історія, але загалом перспективи вражали. – А що цікавого на Теї? – вирішила одразу уточнити аби знати до чого готуватися.

- Нічого такого, окрім того, що вся планета – це практично пустеля, в недрях якої водяться піщані мантікори. Лише на її полюсах є слабкі відголоски савани, там можна зустріти великі людоїдні рослини. Це все. – сумно зітхнула на що чаклув видав логічне зауваження: – А чого ти хотіла від світу, який обертається між двома зірками?

- Ти правий. Отже зимовий гардероб туди брати не буду. – розчаровано підсумувала я. Певна річ, літніх речей тут у мене немає, а бікіні тим більше.

- З приводу того, що тобі з собою варто взяти нам треба добре подумати. Вже сама авантюра, їхати у гості до магів духу – це перспектива залишитися без магії, але там ще є менталісти. Були принаймні колись. А вони, повір на слово, набагато сильніші за тебе. Тож варто придумати спосіб як убезпечити твій розум від їхнього впливу. І на рахунок цього у мене є одна вельми цікава ідея.

Після цих слів він піднявся із крісла та пройшов у бібліотеку через потаємний прохід. Я послідувала за ним.

Карлайн направився у глиб приміщення, минаючи більшість стелажів та зупинився поряд з передостанньою полицею. Наскільки я пам’ятала, тут зберігалися специфічні роботи майстрів артефакторики, і не помилилася. Чаклун дістав якусь потерту, о несподіванка – жовту, а не чорну книгу, та попрямував до столу посеред бібліотеки. Там Карлайн розгорнув старезний талмуд та почав активно щось шукати.

- Що це? – не втрималася і все ж запитала я.

- Це зібрання плетінь, що допомагають блокувати різні ментальні закляття. – відповів той, невідриваючись від прогортування сторінок.

- Оооо...

- Ось, знайшов. – вигукнув Карл і ми обоє схилися над зображенням символу та описом його застосування. Швидко пробіглася по тексту, ловлячи суть.

- Щось схоже було у Рея, коли я намагалася того заклясти. – спогад трохи кольнув, проте я проігнорувала біль.

- Так, але там трошки інша технологія. Більше зациклена на реагуванні ніж на глобальному захисті, адже достатньо сильних менталів у нас немає. Але! Якщо ми візьмемо цей метод і накладемо його на технологію збільшення магічного потенціалу за рахунок каменю-талісману, то теоретично, зможемо отримати захист, який ти сама будеш регулювати так, ніби природжений менталіст.

- Вау... – мої брови поповзли вверх. Що ще можуть придумати ці люди?!

- Так, але я ніколи не робив цього досі, як і мої попередники, тож ти будеш піддослідною, якщо згодна. – чаклун підняв на мене погляд. Ніби у мене є вихід.

- Ну... так. Втрачати, як я розумію, немає чого. – промовила поволі.