Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

- Ти не втручайся, - він тицьнув пальцем у груди охоронця. Миттю біля Бена з'явилась його особиста охорона. Викликаний мною охоронець вибачився та відійшов. Але охорона Бена залишилася. Це вже було порушення норм пристойності. Господар веселощів Хорн, молодий хлопець з промисловців-початківців, пробрався до нас розрядити обстановку.

- Все нормально, всі п'ють та відпочивають, - він повів охоронців Бена. Тим часом я відірвався від настирливого дружбана, і передислокувався в інший кінець зали. Але не надовго. Не встиг я випити шампанське на брудершафт із симпатичною брюнеткою, як він знову виріс біля мене.

У деяких присутніх на вечірці почали з'являтися посмішки. Інтерес до нас зростав.

- Ти від мене не тікай, - кулак знову схопив мене за піджак. - Ти скажи, продаси чи ні. - Я не настільки п'яний, як ти думаєш. – Схоже, було на те.

Треба було щось робити, і я вирішив поставити Бена на місце.

- Шановні гості, - я підняв руку, привертаючи увагу, - ця людина Бен Віг мій друг, і іноді я з ним напиваюся це факт, але свій актив, а конкретно острів, йому не продам. Я йому навіть гнилого огуста за мільярд не продам. - Я не упустив можливості підколоти.

- Ах ти ... - Кулак просвистів у мене над головою. Я ледве встиг прибрати голову з траєкторії польоту кулака. Удар у сонячне сплетіння, переламав його навпіл. Наступним ударом я вирубив охоронця, що поспішав на допомогу. Другого охоронця притримала охорона Хорна.

Вечірка закінчилася невдало. Хорн перед усіма вибачився. Бена охорона провела до антиграва.

***

Прокинувся я з підсвідомим почуттям тривоги. Зайвого вчора начебто не пив. Непорозуміння з Беном мене не турбувало.

Може я не з тієї ноги підвівся, почав згадувати, на яку ногу першу опустився. Згадав, праворуч. Значить все добре. Жахи теж не снилися, вони сняться тоді коли починає нудьгувати здоров'я. Слава богу, зі здоров'ям усе гаразд.

Але почуття тривоги все одно залишалося. За той час, поки я чистив зуби і голився, воно навпаки виросло. Імплант кольнув за вухом і сповістив про неймовірну подію передану по планетарній нейросітці, Бена Віга знайшли мертвим. Миттєво згадавсь вчорашній вечір, недолугі вмовляння. Його просто підставили, чомусь стало жаль. Був чоловік не розумний але й не дурний, мав бізнес. А тут втрутилась хижа сила і він впав жертвою. А я по сценарію злочинець, просто, гидко і ефективно. Ранок починавсь недобре. І тут до мене дійшло!

- Шшерт забирай! Мене не привітав Майкл. Майкл мій електронний друг, сторож, камердинер, за сумісництвом домогосподарка і взагалі моє друге Я.

«Доброго ранку господар» - Він завжди мене вітав, однак сьогодні тихо.

Тривога зросла і стала фактом, щось сталося. Насамперед, схопити мій пістолет. Влетів у спальню, схопив свій магнум, з термічно-бронебійними кулями.

Трохи відлягло, я живий та озброєний. Тривога законсервувалася і почала притуплятись, отже, я на правильному шляху. Поступово крок за кроком досліджую свій не маленький будинок. Виліз через вікно надвір, обійшов по периметру свою оселю. Усі електронні системи, внутрішні камери стеження, силовий контур навколо огорожі, все вимкнено. «Ось це так! Мене можна брати голими руками». - Вже не тривога, а страх гусячою шкірою поповз тілом. Тільки тепер до мене почало доходити, на який волосинці був від загибелі. Хтось вночі, поки я оточений парами настоянки міцно спав, пробравсь в будинок. Неймовірно скільки грошей вкладено в охорону і тут такий ляп. Очевидно, силовий периметр і автоматичні кулемети було відключено з головного пульта управління.

Значить у будинок він, або вони дісталися коли захисний контур вже був вимкнений. Але це неможливо. А чи взагалі хтось проникав? Тут в око впав вивернутий з кріплень кулемет, сумніви зникли. Проникнення відбулось, тільки чому я досі живий? Ймовірно їх затримала механічна пастка всередині будинку. В кожному коридорі додатково я особисто встановив автономну механо кібернетичну пастку налаштовану на мій генетичний код. На той час вважав себе параноїком, однак зараз потішився за свою кмітливість. Вбивці, подолавши дуже потужний і сучасний захисний зовнішній контур, усередині будинку розслабляються, і вже не готові до простих механічних сюрпризів, а дарма. Маючи справу зі мною розслаблятися недозволено. Отже, вони розпочали вторгнення з колони на який знаходився кулемет. Я вже не сумнівався десь там, серед коридорів будинку мусить перебувати вбивця чи вбивці. Живі, чи мертві.

Обережно відчинивши парадні двері, увійшов до вестибюлю. Крім того, що на дверях не працює електронний код, все гаразд. Шосте почуття повернуло мене у бік силового щита, що знаходиться поверхом нижче. Вже не тільки гусяча шкіра, а й волосся чомусь почало ворушитися на голові. Кімната, де знаходилися силові розподільні щити, була прочинена. Жодних звуків не чути. З розбігу штовхаю двері та влітаю, готовий стріляти на все підозріле. Однак стріляти не довелось

На підлозі животом униз із неприродно підігнутими ногами лежав труп людини, у захисному костюмі «Кевлатон». Голову людини захищав шолом хамелеон. Але він не допоміг. Стріла, випущена зі спускового столу арбалета, вмонтованого в стіну, пробила сполучний перешийок між шоломом та костюмом. Просвердливши горло, вона застрягла зі зворотного боку костюма.

- Шшерт забирай, ще раз, - вилаявся я сам про себе. - Я думав, що займаюся нісенітницею, коли налаштовував електронну начинку стріли на шийний відділ. За один милутовий наконечник для стріли віддав тисячу галактичних кредитів. І він мене врятував.