Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

Бен знову вгадав мої думки.

- Мішель можна випити будь-яку кількість настоянки і пуститись у загул знаючи, що ти мене витягнеш з неприємності, - Бен хитро примружився.

- Саме так, особливо коли ти почав громити ігрові автомати в Роял Сіті, - Але тільки через те, що ти мій друг, я на тебе не образився. - Тепер я хитро примружив око. Нашумілу бійку в Роял Сіті знали на всій планеті. Вісімнадцять осіб охорони казино потрапили до лікарні з різними переломами. Забиті місця вже ніхто не рахував. А призвідників бійки на гарячому так і не спіймали. Хоча всі потім за очі, мене звинувачували у розв'язуванні бійки. Головне що за традицією, в казино діяла заборона на встановлення відеокамер. Це подобалось клієнтам, тотальне слідкування всіх дістало, а на планеті окрім космічного порту приватних будівель та мерії камер не було. Тому рідкісні інциденти розбирали пошукові агентства. Цю історію де Бен мене підставив я завжди при нагоді згадую.

- Мішель клянуся хвостом ось цього ахітара, я не винен, настоянка винна. І взагалі згадай прислів'я - хто старе згадає тому око геть. І я в сотий раз вибачаюся, - знову, як за помахом чарівної палички з'явилося дві чарки.

Тут він мав рацію, старе згадувати - значить пам'ятати сміття. А засмічувати голову непотрібними спогадами, шкідливо пам'яті.

- Слухай ти, де офіціанта з настоянкою ховаєш, зараз я його дістану і примушу випити всю настоянку, яку він сховав під поділом свого фартуха. - Офіціант, щоб не нариватися на неприємності, випарувався. Але ще по дній ми випили. Настоянка приємними хвилями починала затоплювати мозок.

Бачачи, що настав слушний момент, Бен просто в лоба випалив, «продай мені острів». - Очі дивились тверезо наче він не пив.

- Котрий? У мене їх вісім.

- Західний, біля мого острова. Адже він законсервований.

- Та я на ньому розробок не проводжу.

До нас, виляючи стегнами, підійшла блондинка, подруга Бена. Величезний виріз на її грудях оголював навіть частину пігментованих кружалець навколо сосків. Взагалі груди були нічого, але тільки наповнені «msg» модифікованим силікагелем який змінював пружність за бажанням хазяйки.

- Познайомся Клара це Мішель, мій друг по пиятикам.

- І бійкам, - додав я. - Ви знаєте Клара, Бен має рацію, як тільки ми разом збираємося, обов'язково нап'ємося.

Спокуслива посмішка з'явилася на обличчі дівчини. Бен продовжив.

- Я вже пів року вмовляю Мішеля продати хоча б один зі своїх островів, що не використовуються. Ніяк не хоче. Я не знаю що мені робити, може ти допоможеш, - Віґ хитро подививсь на молодицю.

Клара посміхнулась, однак в диспут встрявати не стала. Вона сіла на вільний стілець і повернулась до мене демонструючи свої принади. Я не купивсь, роздивлятись демонстративно не став, ще й скривив кислий вираз обличчя неначе боліли зуби. Такої образи Клара не стерпіла, відсунулась до дружбана і щось тихенько шепотіла на вухо.

Вже півроку Бен умовляв мене продати частину своїх активів. А саме острів. Острів окремо відстояв від інших островів, і скоріше його можна було зарахувати до скельних виступів, що робило його вартість невеликою. Але я принципово його не продавав. Фактично він був мені не потрібен але навколо острова на мілководді знаходилися зона відпочинку біхозаврів, а вони були моїми друзями.

Віг свої пропозиції про покупку загортав у жартівливо-дружню форму, щоб мене не образити, але з кожним разом все наполегливіше і наполегливіше. Досі я відмовчувався і відмовлявся. Але настав час приймати рішення. І якщо я скажу рішуче ні! Наслідки можуть бути непередбачуваними, зважаючи на репутацію фірми з якою Бен мав справу. Але я наважився.

- Любий Бене, зрозумій мене правильно, мені подобається ця планета, і в мене немає бажання зіпсувати її як ми це зробили з іншими. Розорені, всі у виразках континенти, мертві океани, повністю знищена флора і фауна, цього не хочу. Вважай, я став пацифістом, я можу це собі дозволити.

- Мішель, - очі Бена починали наливатись кров'ю, - ти мені друг чи ні, ти скажи ти мені друг. Грудаста Клара бачачи що ситуація розжарюється, непомітно зникла.

- Я друг. Я за тебе все що завгодно зроблю, навіть вип'ю за твоє здоров'я ще чарку. - Краще Бена допоїти настоянкою та відправити додому, може й без бійки обійдеться. Я покликав офіціанта. - Дві настоянки, одна з них подвійна та два огусти. – Пристрасть Бена закушувати настоянку солоним огустом усім була відома.

Ми знову випили.

- Ні! Ти мені зуби не заговорюй. Ти мені прямо скажи, продаси чи ні. Даю два мільйони кредитів. - Слова були сказані досить голосно. У залі повисла тиша.

Мій острів коштували як мінімум у три рази дешевше. Я точно знав Бен Віг, таких грошей не має, значить за ним стоїть корпорація. Все просто, мене хочуть вичавити з планети. Всі гості з цікавістю дивилися на мою реакцію.

- Бен я після чарки випитого спиртного справи не обговорюю, пообіцяю не подумавши, потім шкодувати буду, - я знову зробив спробу піти убік. Шум у залі відновився, але цікаві погляди все одно на нас зупинялися. Зробивши жест офіціанту я піднявсь збираючись піти.

- Ні, ти стій, - здоровенний кулак Бена схопив мене за піджак. Мені цей цирк починав набридати. Я покликав охоронця.

- Тут дехто хоче поїхати додому, - я з силою віддер руку Бена.