Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

Поборовши хвилинний стопор я насамперед увімкнув захисний периметр. Вбивці, коли виявлять, що перша спроба не вдалася, можуть її повторити. Тоді до Бена можу приєднатись і я. Переконавшись, що периметр працює, я взявся до детального огляду тіла.

Чомусь життя наше складається із сюрпризів. Або, можливо, сюрпризи наздоганяють тих, хто їх шукає. Якийсь час я їх активно шукав. Тепер, мабуть, вони почали мене наздоганяти. У цьому переконався, коли перевернув тіло обличчям догори і зняв шолом.

Жінка неприродної краси і чудовою фігурою, якщо судити по кевлатоновому костюму, що облягає. З-під стріли ще просочувалася кров. До недавна вона була жива, а я на волосину від смерті. Так близько смерть до мене ще не підбиралася.

-Тут без мого головного електронного помічника я не розібратись, - бурмотів про себе. Зваливши труп на плечі, я піднявся на другий поверх до головного пульта управління. - Ох, і важка ти, кілограм сімдесят, - поклав свою ношу на дослідницький стіл. Підключив апаратуру, сімдесят вісім кілограм. Поряд світилась цифра шістдесят-прийнятна для такого об'єму. - Чого ти така важка? Почекай, настрою свого електронного друга, я тебе швидко розкушу, що ти за птах. - Ще раз шосте почуття повернуло мене до дослідницького столу. Нічого нового в трупі не побачивши, однак все одно пристебнув її до столу сталевими тросами. Про всяк випадок увімкнув ще й охолодження. Нехай трохи охолоне після неспокійної ночі. Тепер можна спокійно займатися ремонтом свого друга, до того ж у мене накопичилося багато питань.

Визначивши, у чому поломка, я вже за чверть години запустив системи електронного Майкла на тестування. Ще маю чверть години обміркувати становище, поки Майкл перевірить усі свої електронні пристрої.

- Жінок вбивць на серйозному рівні готувала компанія «ANЕT». Вона працювала на об'єднані збройні сили, хоча перебувала на незалежній території вільних колоній. Але, на жаль, у цій структурі потрібних людей я не мав. Хоча підтримував дружні контакти з деякими високопосадовцями. Але в цій закритій структурі, відгородженій від усього світу високим парканом, не тільки в залізобетонному вигляді, а й в інформаційному, я не завів корисних знайомств.

Чи є зв'язок із моїм вчорашнім інцидентом. Ні, Бен дрібнуватий для такої операції.

Невже Хао Тун з "Аерокосмічних поставок", вони хлопці серйозні, а я у них з-під носа повів контракт на півтора мільярда галактичних кредитів. Кажуть на одній із п'яних вечірок Хао напився, і поклявся відрізати своїм мечем мені голову. Брр! На хвилину уявив собі видовище. Тут десь з підсвідомості почала з'являтися неприємна але, мабуть, правильна гіпотеза. Але ж цього ніхто не знає.

Крім мене лише троє посвячені, але вони вміють тримати рота на замку.

- Ти чого андроїда притягнув? - У вуха вдарив солодкий баритон мого Майкла.

- Скільки можна тестувати системи? - Отримав він питання на запитання.

- Я тестував системи після раптового відключення, і бачу ти вже встав, здається в доброму гуморі та здоров'ї.

- Я то в доброму здоров'ї, а як ти пропустив проникнення до будинку. Ти не лише допустив, що тебе могли знищити. Ти поставив під загрозу моє… життя. - Мене почало нести, нервова ранкова напруга вимагала розрядки. - Я тебе створив… я тебе й витру!

- Вибач Мішель, я не винен. - Майкл трохи здивувався.

- А хто, я... винен. Твою ..., у тебе перша справа охорона. А ти… - Комп'ютерні очі Майкла забігали, він дуже злякався.

Нічого нехай не думає, що він вічний, піде йому на користь. Я замовк, даючи йому слово. Майкл почав трохи розгублено, що не властиве електронному мозку.

- Пам'ятаєш, півтора місяці тому в особняку встановлювали додатковий генератор. Тоді робітники три дні порпалися, не могли пробити бронебетон для підведення до розподільного щита кабелю.

- Ну! – Я пам'ятав, бо сам стежив за їхньою роботою.

- Я проаналізував, кабель можна було прокласти за один день. - Майкл зробив паузу.

- Вони весь час повторювали, що не хочуть пошкодити проводку, що існує.

- Так вони її все одно пошкодили.

- Отож і воно, вони її все одно пошкодили та виправили. Цими робітниками потрібно ґрунтовно зайнятися.

Я глянув на екран основного монітора. На півтораметровому екрані виникла розгалужена мережа кабелів та оптико-волоконних шляхопроводів. Стрілкою Майкл показував, де був пошкоджений кабель, і потім та ж мережа після ремонту. Колами окреслювалися деякі місця. На перший погляд, жодних змін не відбулося.

- Ну і що? – я дивився на зображення Майкла. Зараз у нього була лиса голова та темний важкий погляд. Свідченням того, що він чимось стурбований.

- Ти нічого не побачиш! Це прозорі рідкокристалічні напівпровідникові перемички. Вони не виявляються жодним з існуючих пристроїв. Я скажу так, останній писк шпигунської моди, з чим тебе і вітаю. Ти удостоївся честі одним з перших зазнати атаки цих пристроїв.

- Не подобається мені все це. Чимось погано пахне. - Мені знову стало не по собі. - Тоді коротко, що це за писк і як його позбутися.

- Ці рідкі кристали у неї в кишені, а позбуватися не треба, я їх перепрограмую. - Майкл вказав на моніторі, в якій кишені жінки лежали кристали.

- І ще! Ти молодець, що підстрахувався механічними пристроями, вони на це не розраховували.