Аксія - Нуль в Чарівній школі , Аксія

Таємниці Чарівної школи

Нуль та Іскорка вирішили дослідити Чарівну Школу. Вони хотіли дізнатися більше про її таємниці, про її історію та про її мешканців.

Першим місцем, яке вони відвідали, була бібліотека. Це було величезне приміщення, заповнене книгами різноманітними мовами. Тут були книги з історії магії, з теорії чарівництва, з астрономії, з алхімії та багато інших.

Друзі бродили між полицями, розглядаючи обкладинки книг. Раптом Іскорка зупинилася біля однієї з них. "Дивись, Нулю," - сказала вона, - "ця книга називається "Таємниці Чарівної Школи".

Нуль зацікавився. Він взяв книгу з полиці та відкрив її. Книга була написана старовинною мовою, але Нуль та Іскорка, завдяки своїм здібностям, змогли її прочитати.

У книзі розповідалося про історію школи, про її засновників, про її найвідоміших учнів та про її таємниці. Учні дізналися, що школа була заснована багато століть тому великим чарівником, який хотів створити місце, де діти з особливими здібностями могли б навчатися та розвиватися.

Вони також дізналися, що в школі є багато таємних кімнат та прихованих проходів. Нуль та Іскорка вирішили дослідити їх.

Одного дня, під час прогулянки школою, вони натрапили на старі дерев'яні двері, які були замкнені.Іскорка відчула, що за цими дверима знаходиться щось цікаве.

Нуль спробував відкрити двері, але вони не піддавалися. Тоді він вирішив використати свій дар. Він уявив собі двері, що відкриваються, і раптом замок клацнув, і двері відчинилися.

За дверима була темна кімната. Нуль та Іскорка запалили смолоскип і увійшли. Кімната була порожня, лише в кутку стояла стара скриня.

Нуль та Іскорка відкрили скриню і побачили, що вона заповнена різноманітними чарівними предметами: амулетами, кільцями, паличками та іншими речами.

Вони почали розглядати предмети і раптом Іскорка знайшла маленький кулон у вигляді зірки. Вона взяла його в руки і відчула, що він випромінює тепло.

"Цей кулон особливий," - сказала Іскорка. - "Я відчуваю в ньому велику силу."

Нуль та Іскорка вирішили взяти кулон з собою. Вони відчували, що він може їм знадобитися в майбутньому.

"Що ж це за кулон?" - запитала Іскорка.

"Я не знаю," - відповів Нуль, - "але відчуваю, що він має велике значення."

Вони вирішили звернутися за допомогою до бібліотекарки, старої та мудрої відьми, яка знала багато таємниць Чарівної Школи.

"Доброго дня, пані Бібліотекарко," - привіталася Іскорка.

"Доброго дня, діти," - відповіла відьма, - "що вас привело до мене?"

"Ми знайшли ось цей кулон," - сказала Іскорка, показуючи кулон бібліотекарці, - "і хочемо дізнатися, що це таке."

Бібліотекарка взяла кулон до рук і її очі розширилися від здивування.

"Цей кулон," - сказала вона, - "належить до стародавнього роду чарівників, які колись жили в цій школі. Він має велику силу і може допомогти вам у вашій подорожі."

"А що це за подорож?" - запитав Нуль.

"Ви повинні дізнатися більше про історію школи," - відповіла бібліотекарка, - "і розкрити її таємниці. Цей кулон допоможе вам у цьому."

Нуль та Іскорка подякували бібліотекарці та вийшли з бібліотеки. Вони вирішили, що повинні розпочати свою подорож.

"З чого ми почнемо?" - запитала Іскорка.

"Я думаю," - відповів Нуль, - "нам потрібно знову відвідати темну кімнату і дослідити її більш детально."

Вони повернулися до темної кімнати і почали шукати підказки. Раптом Іскорка помітила на стіні маленький напис.

"Дивись, Нулю," - сказала вона, - "тут щось написано."

Нуль підійшов до напису і почав його читати. Напис був зроблений старовинною мовою, але Нуль та Іскорка змогли його розшифрувати.

У написі говорилося про те, що в школі є таємний прохід, який веде до стародавнього артефакту. Цей артефакт може допомогти розкрити таємниці школи.

Нуль та Іскорка вирішили знайти цей таємний прохід. Вони довго шукали і нарешті знайшли його за однією з книжкових полиць у бібліотеці.

Прохід був темним і вузьким, але Нуль та Іскорка не злякалися. Вони взяли смолоскип і вирушили в дорогу.

Довго йшли вони темним проходом і нарешті вийшли до великої кімнати. У центрі кімнати стояв старий кам'яний стіл, на якому лежав артефакт.

Це був маленький срібний кулон у вигляді місяця. Нуль та Іскорка взяли кулон і відчули, що він випромінює тепло.

"Цей кулон," - сказала Іскорка, - "допоможе нам розкрити таємниці школи."

Нуль та Іскорка вирішили повернутися до бібліотеки і розповісти про свою знахідку бібліотекарці.

"Ви знайшли Місячний Кулон," - сказала бібліотекарка, - "це дуже важливий артефакт. Він допоможе вам у вашій подорожі."

"А що ми повинні робити далі?" - запитала Іскорка.

"Ви повинні продовжувати" - відповіла бібліотекарка, - "і шукати інші артефакти, які допоможуть вам розкрити таємниці школи."

Нуль та Іскорка подякували бібліотекарці та вирушили в дорогу. Вони знали, що їх чекає багато пригод, але вони були готові до них.

Друзі вирішили дослідити інші кімнати школи. Вони довго блукали коридорами, поки не натрапили на ще одні замкнеі  двері. Цього разу двері були не дерев'яні, а металеві, і на вигляд були дуже міцними.

"Цікаво, що там за цими дверима?" - сказала Іскорка.

"Давай спробуємо їх відкрити," - відповів Нуль.

Він знову використав свій дар, і двері відчинилися. За дверима була велика кімната, повна різноманітних предметів. Тут були старовинні меблі, картини, статуї та багато інших речей.

"Ого, скільки тут всього цікавого!" - вигукнула Іскорка.

Вони почали розглядати предмети, і раптом Нуль помітив хлопчика, який сидів у кутку кімнати. Хлопчик виглядав дуже сумним.

"Привіт," - сказав Нуль. - "Як тебе звати?"

"Мене звати Забудько," - відповів хлопчик.

"А чому ти такий сумний?" - запитала Іскорка.

"Я нічого не пам'ятаю," - сказав Забудько. - "Я не знаю, хто я і що тут роблю."

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍