Стружик Лев - Захистити королівство, Стружик Лев

Третій Дух додав:

— Заберіть цей кристал. Він допоможе вам у боротьбі. Але пам’ятайте: лише єдність і доброта зможуть завершити роботу.

Озброївшись новими знаннями та кристалом, друзі вирушили назад до Льодяного королівства. Їхня рішучість була незламною, адже тепер вони знали, що відродження Мантії залежить від кожного жителя королівства.

Коли Стенлі, Джордж та Арія повернулися, вони негайно передали Санті кришталевий дарунок від Духів Снігу. Санта уважно слухав їхні розповіді про магічні нитки й зрозумів, що настав час діяти.

— Ми створимо нову Мантію, — сказав він, дивлячись на всіх присутніх. — Вона буде сильнішою, ніж будь-коли, бо в її основі буде наша єдність.

Лютик виступив уперед, де його гілки тріщали від рішучості, і сказав:

— Я віддам свої корені для основи нової Мантії. Вони міцні й зберігають мудрість століть.

Крижана Орхідея, яка досі мовчала, ніжно нахилила свої тендітні пелюстки:

— Я поділюся своєю силою. Вона слабка, але її вистачить, щоб додати Мантії енергії.

Жителі королівства почали працювати разом. Люди, магічні істоти й навіть рослини об’єднали зусилля, щоб створити нову Мантію. Стенлі та Джордж організували роботу, розподіляючи завдання між усіма.

— Кожен вузол цієї нової Мантії — це наша сила і віра! — вигукнув Джордж, коли вони почали ткацтво.

— Давайте плести її разом, — додала Крижана Орхідея. — Це буде символ нашого об’єднання.

Тим часом Тіні, відчуваючи, що їхня сила слабшає, вирішили вдарити з новою силою. Вони зібралися біля кордонів королівства й почали просуватися до столиці.

— Вони наближаються, — повідомила Арія, повернувшись із чергової розвідки. — Але ми не можемо зупинятися.

Жителі продовжували працювати, незважаючи на страх. Їхні серця билися в унісон, і Мантія почала набирати форму. Її нитки сяяли сріблястим світлом, а кожен вузол випромінював тепло.

— Ми майже закінчили, — сказав Лютик, спостерігаючи за роботою. — Але часу майже не залишилося.

— Ми впораємося, — впевнено промовив Санта. — Ми не можемо зупинитися.

Темрява досягла палацу. Тіні, здавалося, стали ще сильнішими й агресивнішими. Їхні примарні тіла металися між льодовими стінами, поглинаючи залишки магії.

— Вони тут, — промовив Стенлі, стоячи поруч із Сантою. — Ми повинні їх зупинити зараз же.

Санта поглянув на незавершену Мантію. Її сяйво починало слабшати, бо жителі королівства були виснажені. Він зрозумів, що настав час ризикувати.

— Ми використаємо її, навіть незавершену, — сказав він, піднімаючи Мантію. — Вона вже містить у собі частину нашої сили.

— Це ризиковано, — застерегла Арія. — Але ми з тобою, Санто.

Тіні почали атаковувати, але Санта розгорнув Мантію й підняв її над головою. Вона засяяла яскравим світлом, і це світло змусило Тіні відступити. Однак Тіні не здавалися. Вони знову кинулися в атаку, і цього разу світло Мантії починало згасати.

— Я віддам усю свою силу, щоб зберегти вас! — вигукнув Санта, його голос лунав над полем битви.

— Ти не сам, — промовила Арія, стаючи поруч із ним. — Ми всі тут, щоб допомогти.

Лютик, Крижана Орхідея, Джордж, Стенлі та усі жителі королівства спрямували свої серця й віру в Мантію. Її сяйво стало настільки яскравим, що темрява почала розсіюватися.

У вирішальний момент Мантія випустила хвилю чистої енергії, яка знищила Тіні раз і назавжди. Темрява зникла, і на королівство знову зійшло світло. Небо, яке ще мить тому було похмурим і темним, почало прояснюватися. Знову з’явилися мерехтливі зірки, а сніг заіскрився під ніжним сяйвом місяця.

— Вони зникли! — вигукнула Арія, її голос був сповнений радості й полегшення.  

Санта впав на коліна, виснажений, але усміхнений. Друзі зібралися навколо нього.

— Ми перемогли, — прошепотів він. — Завдяки вам усім.

Жителі королівства, які спостерігали за битвою з площі, почали аплодувати й обіймати одне одного. Їхні обличчя світилися надією. Магія поверталася в королівство, наче теплий подих після довгих холодних днів.

— Ми це зробили, — промовив Стенлі, його голос трохи тремтів. — Всі разом.

Джордж підійшов до Мантії, яка тепер лежала на землі. Вона сяяла сріблястим світлом, немовби вбирала енергію від усіх присутніх.

— Ми разом створили те, що навіть темрява не змогла зруйнувати, — сказав Джордж, дивлячись на Мантію з гордістю.

Санта, незважаючи на втому, піднявся на ноги, де його очі блищали від щастя, і сказав:

— Це найкращий подарунок на Різдво — наші об’єднані серця.

Крижана Орхідея, яка вже відновила трохи сил, підійшла ближче й обережно торкнулася Мантії.

— Вона не просто завершена, — мовила вона, її голос був м’яким і теплим. — Вона стала сильнішою, ніж будь-коли раніше.

Лютик, обтрушуючи сніг з гілок, додав:

— І все це завдяки нам усім. Кожен зробив свій внесок, і тепер наша Мантія — це символ нашої єдності.

Раптом Стенлі помітив щось дивовижне. Лісові тварини, які колись ховалися від темряви, почали виходити зі своїх схованок. Олені, зайці, білки і навіть маленькі сови приєдналися до святкувань, дивлячись на Мантію з захопленням.

— Подивіться! Навіть природа відчуває нашу перемогу, — сказав Стенлі, усміхаючись.

Свято вже починалося, і всі відчували, що королівство оживає.

На головній площі зібралися всі жителі королівства. Атмосфера була наповнена радістю й теплом, незважаючи на холодну зимову ніч. Люди співали, сміялися й обіймали одне одного. Після довгих днів боротьби вони нарешті могли відчути спокій.

— Ми повинні зробити це свято незабутнім, — сказав Лютик, дивлячись на Крижану Орхідею.

— У мене є ідея! — вигукнула вона, розправляючи свої сяючі пелюстки.

Крижана Орхідея і Лютик разом створили величезну крижану ялинку посеред площі. Її гілки були прикрашені магічними вогниками, які переливалися всіма кольорами веселки. Це було справжнє диво, яке заворожило всіх, хто на неї дивився.

— Це найгарніша ялинка, яку я коли-небудь бачив, — прошепотів один з дітей, тримаючись за руку матері.