Стружик Лев - Захистити королівство, Стружик Лев

Санта нахмурився:

— Страх і розбрат... Це те, що ми зараз відчуваємо. Ця темрява не просто ворог. Вона підживлюється нашими слабкостями.

Крижана Орхідея кивнула:

— Отже, щоб повернути силу Мантії, ми повинні нагадати всім, що ми єдині. Ми повинні відновити віру в добро.

Санта зітхнув, але в його очах з’явилася рішучість.

— Наша сила — в єдності, — сказав він. — Ми повинні нагадати кожному, що разом ми непереможні.  

Лютик знову прочитав стародавній запис:

— Тут сказано, що Мантія може відновити свою силу, якщо всі мешканці королівства спрямують свої думки на те, щоб допомогти одне одному. Це наш шанс.

Крижана Орхідея посміхнулася:

— Доброта здатна відновити те, що здається зруйнованим.

Санта підвівся і, розправивши плечі, промовив:

— Тоді ми повинні діяти. Ми об’єднаємо всіх мешканців королівства. Ми повернемо гармонію, і Мантія знову засяє.

Вони залишили архіви з новим планом. Першим кроком було зібрати всіх жителів королівства й пояснити їм, що від них залежить майбутнє.

Наступного ранку на головній площі королівства зібралися всі: люди, магічні тварини, навіть дерева й рослини. Атмосфера була напруженою. Жителі дивилися на Санту з тривогою, сподіваючись почути слова, які дадуть їм надію.

Санта піднявся на льодяну платформу й почав говорити:

— Друзі, наша Мантія слабшає, і ми всі відчуваємо це. Темрява хоче розділити нас, посіяти страх і зневіру. Але я вірю, що ми сильніші за це. Ми — одне велике серце. І якщо ми будемо разом, жодна темрява не переможе нас.

Стенлі вийшов уперед і, глибоко вдихнувши, додав:

— Ми не можемо дозволити страху перемогти нас. Ми повинні допомагати одне одному, навіть у найскладніші часи.

— Але як ми можемо допомогти? — запитала одна з жінок, стискаючи руки. — Ми лише люди.

— Ви можете допомогти своїми серцями, — відповіла Крижана Орхідея. — Доброта, підтримка й віра в добро — це те, чого найбільше потребує наша Мантія.

Щоб підняти дух жителів, Санта вирішив організувати святковий ярмарок. Це було не просто свято, а можливість для всіх згадати, що таке радість і єдність.

Стенлі, Джордж і Арія рознесли звістку по всьому королівству. Люди почали приходити на ярмарок, приносячи свої подарунки й частування. Вони обмінювалися теплими словами, сміялися й допомагали одне одному.

— Світло повертається, — сказав Стенлі, спостерігаючи, як Мантія починає знову сяяти. — Але цього недостатньо.

Санта кивнув:

— Ми повинні бути готові до вирішального бою. Темрява ще не відступила.

Свято було в самому розпалі, коли раптом небо потемніло. Темрява, яка досі перебувала на околицях, почала рухатися до самого палацу. Жителі злякалися, і в їхніх очах з’явився той самий страх, який послаблював Мантію.

— Вони тут! — вигукнула Арія, ширяючи над площею.

Санта підняв руку, закликаючи всіх зберігати спокій:

— Не бійтеся! Ми разом, і це наша сила.

Темрява наближалася, і разом з нею з’являлися істоти тіні. Їхні примарні форми випромінювали холод і викликали тривогу.

— Ми повинні зупинити їх! — вигукнув Джордж, готуючись до бою.

— Почекай, — сказав Санта. — Це не сила зброї. Це сила наших сердець.

Крижана Орхідея, зібравши всю свою енергію, створила магічний захист навколо палацу. Її блискучі пелюстки світилися так яскраво, що на мить темрява відступила.

— Це лише тимчасово, — сказала вона, важко дихаючи. — Я не зможу довго утримувати це.

Санта подивився на своїх друзів і жителів, де сказав:

— Ми повинні вірити. Кожен із нас. Вірити в те, що добро сильніше за будь-яку темряву.

Лютик схилив свої гілки й тихо сказав:

— Ми повинні вірити, що кожна крапля добра може перемогти темряву.

Санта кивнув:

— І ми переможемо разом!

Жителі королівства почали співати стару пісню, яка завжди об’єднувала їх. Кожен голос додавав сили Мантії, і її сяйво знову почало зростати. Темрява відступала, але Санта знав, що ще залишилося зробити останній крок, щоб остаточно перемогти її.

Після роздумів і консультацій з Лютиком, Санта вирішив, що для порятунку королівства потрібно шукати допомогу за його межами. Стару Мантію можна було б відновити, але тільки за умови, що вони знайдуть нові знання або союзників, які допоможуть повернути її колишню силу.

— Ми не можемо боротися самі, — сказав Санта друзям на черговій раді. — Легенди говорять про Замерзлий Ліс і Духів Снігу. Вони завжди були хранителями знань про магію льоду.

Арія, розправляючи свої крила, вигукнула:

— Я готова вирушити негайно!

— Ти не одна, — додав Стенлі. — Ми знайдемо цих духів і повернемося з знаннями.

Стенлі, Джордж та Арія вирушили в небезпечну подорож до Замерзлого Лісу. Їхній шлях пролягав через засніжені долини, крижані ущелини й темні ліси, де навіть денне світло здавалося слабким. Арія, літаючи високо над деревами, уважно стежила за дорогою, а Стенлі та Джордж прокладали шлях через сніг.

Замерзлий Ліс був величним і водночас моторошним місцем. Його дерева, вкриті товстим шаром льоду, стояли нерухомо, як статуї. Повітря було густим, а тиша — майже оглушливою.

— Ми вже близько, — сказав Джордж, вдихаючи морозне повітря. — Я чую щось, схоже на шепіт.

Раптом перед ними з’явилися три величні фігури. Це були Духи Снігу — прозорі, мов кришталь, істоти, які світилися м’яким блакитним світлом. Вони дивилися на мандрівників, ніби знали про їхній прихід заздалегідь.

— Ми чекали вас, — промовив найстарший із Духів, його голос нагадував дзвін льодових крапель. — Тінь зруйнувала те, що могло захистити вас. Але віра й любов допоможуть зібрати все докупи.

— Ми готові зробити все, що потрібно, — сказала Арія, її очі блищали рішучістю. — У нашого королівства є серце, яке ніколи не здасться!

Другий Дух, тримаючи в руках крижаний кристал, промовив:

— Ваша Мантія може відновитися, але вона повинна бути сплетена з нових ниток — ниток чистих сердець. Тепер ви знаєте, що робити.