Igor Shnayder - Котик-лицар Мур Пригоди у Казковому Тваринному Світі, Igor Shnayder

- Чому ви сказали, що я допоміг? Я не розумію.

- Тому що я все бачив та чув, малий Мур. Ти намагався зупинити друзів, не хотів шкодити. Доводив їм свою точку зору та не відступив від неї перед загрозою. Ти не збрехав мені, тільки но про кількість, та тим самим не видав друзів, не відмовився від них і не перекинув вину. А ще, в першу чергу, хвилювався, що відчують батьки. Я оцінив це та відплатив тобі тим самим - чесністю та повагою. Я знаю, хто був із тобой, та ви ще діти. А розбишаці, що привів вас до мого саду передай, що якщо він хоче ягід чи фруктів, достатньо попросити, а не красти у мене на міському ринку, або шкодити садам. Тому, малеча, не загуби все добре, що є в тобі, як зростатимеш.

Мур був здивований, та на душі стало легше. Він не вважав себе героєм, та був радий, що сьогодні нікому не довелося відчути за нього сором.

Мур заступався за друзів та тих, хто не міг постояти за себе перед небезпекою. Намагався вирішувати конфлікти розмовою та доброю посмішкою. Так, не завжди виходило, але якщо й доводилось показати пазурі, тут Мур теж не відступав.

Одного разу, коли він побачив, що його сестра не може дістати іграшку, яка застрягла високо на гілці, він, з усією непохитною відвагою дитячого серця, поліз догори.

Мур розумів, що це наражає його на небезпеку, але зваживши свої навички та спритність, вирішив, що зможе допомогти сестрі.

Йому було лячно, та подумки він відволікав себе тим, як сестра зрадіє, коли іграшка повернеться до неї.

Тоді Муру знадобились усі його сила та спритність, а ще котяча гнучкість та вправність у лазінні по деревам.

Бо залізти то одне, а от злізти то геть інше і коли Мур подивився униз, йому стало зле. Він навіть не помітив, як високо забрався у меті повернути іграшку.

І до землі здавалося так далеко, що аж у голові паморочилося.

Котик вперше злякався так сильно, що аж не розумів, як і що йому робити.

Не було поряд тата, який завжди мав пораду та прикладом міг показати, як злізти. Чи мами, що заспокоїть та лагідними словами додасть сил повірити у себе.

Ці думки про батьків та щоб вони робили у такій біді допомогли йому трохи взяти себе у лапи.

Треба було спускатися, бо сил дочекатися поки сестра позве батьків на допомогу може й не вистачити.

Потрохи, не дивлячись донизу, Мур, тримаючи іграшку у зубах, спускався до землі. Дивився у небо та міркував, як буде зле батькам, якщо з ним станеться щось погане.

Мур навіть не зрозумів спершу, що вже стоїть на землі на тремтячих від напруги та втоми лапах. Сестра обійняла його своїми тендітними лапками та пригорнулася до Мура.

- Який же ти дурний котисько, Мур! Я так злякалася за тебе. Навіщо мені та іграшка, якщо б з тобою щось сталося? - сестриця кішечка плакала та не відпускала котика.

Так, Мур сподівався на іншу реакцію, що його зустрінуть як героя і навіть спершу обурився. Та потім зрозумів, як багато він значить для тих, хто його любить. І що турбота про них, це й не нашкодити собі. Берегти себе та спершу міркувати, у що може вилитися те, що ти намагаєшся вчинити.

Батьки, коли дізналися, що трапилось з їх дітьми, спершу злякались, але у той же час зраділи, що усі цілі та здорові.

- Хлопчику мій, ти міг нашкодити собі і ми б вже не допомогли. Іграшка того не варта. Поміркуй, щоб ти відчув, якщо б зі мной, чи з мамою, чи з твоєю сестрою сталося щось погане? - запитав його тато.

Батько був не сердитий, та схвильований.

- Мені б було дуже боляче та дуже страшно за вас.

- Так само і нам. Ми дуже хвилюємося за вас обох, хочемо захистити та навчити, як поводитися у навколишньому світі. Щоб він був як найбільше безпечний для вас, - тепер батько обійняв Мура. - Ти маєш міркувати перед тим, як щось таке утнути, у що це все виллється мій котику. Бо завжди є ті, хто тебе любить і думає про тебе.

А ще, під наглядом батька, Мур тепер кожного дня вчився лазити та тримати рівновагу, бо слова та практика допомагають більше, ніж тільки слова.

Любов Мура до своєї сім'ї, друзів та жителів містечка стала такою глибокою, що він завжди знаходив сили поділитися смаколиком чи допомогти тим, хто цього потребував.

- Ти справжній лицар, Муре, - м'яко проголосила його мама одного вечора, коли вони всі разом готувалися до сну. Мур подивився на неї, його очі сяяли у темряві.

- Лицар? - повторив він, ніби відчуваючи сенс цього слова. - Як у казках, що ти мені розповідала? Ті, що подорожують світом, несуть добро та захист іншим?

- Так, - відповіла матуся, - лицар добра і хоробрості.

Мур посміхнувся, мрійливі очі вже бачили дорогу, що стелиться поміж зелених пагорбів та лісів, та веде його все далі й далі...