Igor Shnayder - Котик-лицар Мур Пригоди у Казковому Тваринному Світі, Igor Shnayder

Один із старих котів фермерів завжди славився своєю суворістю. Вони побоювалися його та на базарі і ярмарках обходили стороною. І ще малеча вважала, що він ніколи не з ким не ділиться, хоча й не напружувалися дізнатися про це.

- Ми заберемо фрукти та ягоди, скільки зможемо внести, а інші поскидаємо на землю, хай пропадають. Жадібний старий буде знати, що таке не ділитися і гарчати на нас.

- Але це ж крадіжка! - Мур був здивований поведінкою друзів. - Ми ніколи не займалися таким. Навіть якщо він не ділиться, це ж його справа. Це не злочин.

- Мур, ми лише провчимо його. Виростить ще тих фруктів та ягід, хіба це важко?

- От сам ти хоч щось ростив? То навіщо шкодити, я не розумію? Яким би цей фермер не був, він продає фрукти на ринку і вони комусь потрібні.

- Ви подивіться, який в нас Мур лицар! Ми разом сюди прийшли і разом провчимо фермера! Або ти вже проти своїх друзів? Може фермер тебе підгодовує?

- Ми завжди разом, та наші балощі до цього ніколи нікому не шкодили! Ми не грабіжники або розбійники!

- Якщо не з нами, то проти нас! - набурився ватажок, інші кошенята були здивовані, та ніхто не заступився за Мура.

- Я обрав бути з друзями та не хочу шкодити іншим. Нащо нам робити такі речі?

- Тому що! Він жадібний та не ділиться!

- Ти не знаєш цього, - Мур не міг повірити, що його друзі ладні зробити таке.

- Годі панькатися, ти вже набрид зі своїм лицарством!

Кошеня заводило побоювався Мура і заздрив йому, бо всі любили того лицаря. І ще ватажок вважав, що Мур хоче забрати в нього лідерство у їх компанії. Тому побачивши, що ніхто з їх друзів не підтримав Мура і не став на його бік, котисько вирішив почати бійку та накинувся на Мура с пазурами. Мур не злякався та не відступив. Кошенята каталися по землі, склублячи один одного, тільки вовна летіла в усі сторони. І Мур перемагав нападника. Тоді забишака позвав на допомогу інших, бо програти Муру він не міг. Це б точно позбавило його лідерства у їх компанії та поваги друзів, а ще вдарило б по його самолюбству. Принаймні так вважав розбишака.

Усіх разом Мур здолати не зміг. Його добряче відлупцювали і кошеняти не збиралися зупинятися. Вони обступили Мура і почали змикати коло.

- Догрався у лицаря? Міркуєш, що ти кращий за нас? Ти слабкий, ніякий ти не лицар! - кривдник заніс лапу з пазурами для удару, тоді як сердитий окрик зупинив його.

- А ну стійте, розбійники! Прийшли красти та битися тут? Зараз я вам покажу!

Старий кіт фермер біг до кошенят через сад. Ті швидко дали дьору, залишивши Мура на землі.

- От ти й попадешся йому! - крикнув головний розбишако.

Мур лежав на землі, усе тіло боліло і ніяких сил встати не було - він віддав їх усі у бійці. Не всі конфлікти вдається вирішити мирно та словами. А ще Мур розумів, що впіймали у саду тільки його.

Та не так лякало покарання, як те, що відчують його батьки.

І так йому стало боляче на душі та переповнився він злістю на самого себе, що аж сльози покотилися з очей.

Над котиком навис старий фермер, насуплене лице з довгими білими вусами, жовті очі, гострі вуха та солом’яний капелюх. У руках він тримав велику палицю.

Мур зрозумів, що зараз йому буде не переливки. Хоч вони нічого не встигли узяти, та фермер міг чути їх розмову.

- Не кажіть тільки батькам, будь ласка. Це скрає їх серця. Я не розбійник, та ось втрапив у халепу.

- Скільки усього вас було? Якщо скажеш, хто головний і привів вас сюди, я відпущу тебе.

- Та тільки я, хотів біля садів погуляти.

- Вірю! І побив себе сам від такої краси, - суворо посміхнувся фермер, допомагаючи кошеняті підвестися. - Що ж, добре. Ходімо до мого дому спершу, обробимо твої синці, а потім у місто.

Цього ж дня на міській площі фермер зібрав вартових та багатьох мешканців Кіттенгейлу. Батьки Мура були теж там. Котик ледь крізь землю не провалився від сорому.

- Любі мешканці, сьогодні трапилася неприємна подія. На мої сади збиралися напасти розбійники.

Мур навіть очі боявся підвести та подивитися на батьків.

- Ви добре знаєте, що ці сади - це все, що у мене є. І як можу, я намагаюся цим ділитися з містом та його мешканцями.

Як потім це пережити батькам, Мур навіть не розумів.

- Це мале кошеня було там, - тут котик зрозумів, що зараз настане найжахливіша мить у його житті. - Він допоміг захистити сади та самотужки відігнав розбійників. Тож я дуже вдячний Муру та завжди радий бачити його у себе на фермі.

Мур здувався, подих перехопило, і навіть не знав, що сказати у відповідь. Батьки обійняли його. Мама плакала та посміхалась, батько аж світився від гордості. А навколо всі раділи, що збори на площі сталися з доброї нагоди та є що святкувати.

- Ми так хвилювалися, котику! Злякалися, що з тобою щось сталося чи ти потрапив у біду, - мама так міцно обіймала котика, що Мур ледь дихав.

- Він сказав, що я допоміг. Я не розумію.

- Ти самотужки відігнав розбійників, синку, - батькова рука лягла йому на плече. - Ти дуже ризикував, малий мій лицар.

- Тато, то були розбишаки мого віку. І зовсім не розумію. Мені треба поговорити з фермером.

Мур пішов крізь натовп до фермера. Усі підбадьорливо хлопали його по плечам та казали який він сміливий та відповідальний, майже дорослий. Мур знайшов фермера та запитав: