Victoria Chukhriy - Незабутнє минуле , Victoria Chukhriy

— Ти виглядаєш чудово, — сказав він, не змігши втримати себе.

Її погляд змінився, вона відчула, що починає слабшати перед ним, але швидко взяла себе в руки.

— Я знаю, — відповіла вона з ледь помітною усмішкою. — Але це вже не має значення.

Джейсон зрозумів, що ця розмова буде складнішою, ніж він очікував. Він знову відчув, як ревнощі і жаль змішуються в його душі, і тепер це більше не було під контролем.

 Він зробив ще один крок ближче, тепер стояв прямо перед нею, і різниця між їхніми тілами була мінімальною. Він відчував її присутність на фізичному рівні, так само, як це було колись. Але зараз усе змінилося. Вона вже не була тією наївною дівчиною, яку можна було легко вразити.

— Ми можемо поговорити? — запитав він, намагаючись тримати голос спокійним. — Ти знаєш, що я повинен це зробити.

Еллісон зітхнула, на мить опустивши погляд. Вона знала, що ця розмова неминуча, але вона так довго намагалася уникати її, що думала, що цей момент ніколи не настане. Проте тепер, коли він стояв перед нею, усі ті почуття, які вона старанно ховала протягом останніх шести років, почали прориватися на поверхню.

— Поговорити? — гірко перепитала вона, піднімаючи на нього очі. — Про що? Про те, як ти зруйнував усе, що між нами було? Про те, як ти просто одружився з іншою, ніби нічого й не сталося?

Його обличчя сіпнулося. Він очікував гострих слів, але не думав, що це буде настільки боляче.

— Я знаю, що зробив багато помилок, — тихо відповів він. — Але я хочу виправити це. Я хочу, щоб ти знала…

Еллісон перервала його, піднявши руку.

— Нічого не виправиш, Джейсон. Те, що було, залишилося в минулому. Я не та дівчина, яку ти залишив тоді. Я змінилася. Ти також. І нічого не повернеш, як би ти не намагався.

В її голосі були змішані гнів і біль. Вона намагалася бути сильною, але стоячи перед ним, усі її емоції знову проривалися назовні. Його присутність викликала в ній таку бурю, яку вона давно не відчувала.

Джейсон мовчки слухав, дозволяючи їй висловити все, що накопичувалося в її серці. Але коли вона закінчила, він зробив ще один крок, скоротивши дистанцію між ними.

— Але ти не змінилася, Еллісон, — сказав він, його голос став м’якшим, ніж раніше. — Я бачу це в твоїх очах. Ти така ж, як і тоді. І я знаю, що ти все ще відчуваєш це.

Її серце завмерло. Вона хотіла відповісти, хотіла відштовхнути його, але слова застрягли в горлі. Його близькість, його запах, звук його голосу — усе це пробуджувало в ній старі почуття, які вона так старанно приховувала.

— Мені байдуже, що ти думаєш, — сказала вона, намагаючись залишитися холодною. — Я йду.

Еллісон різко обернулася й почала йти, але Джейсон не витримав. Він схопив її за руку, змусивши зупинитися. Її серце закалатало, і вона на мить відчула, як адреналін ударив їй у голову.

— Не роби цього, — його голос був майже шепотом, але в ньому було стільки емоцій, що її охопила хвиля спогадів. — Дай мені шанс. Ми можемо спробувати знову. Можливо, все не буде таким, як раніше, але ти знаєш, що це ще не кінець.

Еллісон вирвала руку з його хватки, відчуваючи, як її серце б’ється, немов скажене. Вона не могла знову впасти в це. Не могла дозволити йому знову зламати її.

— Я обрала своє життя, Джейсон, — сказала вона твердо, глянувши йому прямо в очі. — І в ньому більше немає місця для тебе.

Вона різко розвернулася й пішла, не озираючись. Джейсон стояв на місці, дивлячись їй услід, відчуваючи, як його світ знову починає руйнуватися.

Еллісон ішла швидким кроком через натовп гостей, намагаючись зберігати рівновагу не лише фізично, а й емоційно. Її серце ще шалено билося, а всередині вирувала ціла буря. Джейсон знову увірвався в її життя саме тоді, коли вона думала, що вже все минуло. Вона не дозволить йому зруйнувати її стіни, які вона так старанно зводила всі ці роки.

На її шляху з’явився продюсер, який запросив її на цей захід. Він відразу помітив, що щось не так.

— Еллісон, усе гаразд? — запитав він, підходячи ближче і, не думаючи, поклавши руку їй на плече.

Вона зупинилася і перевела подих, намагаючись приховати емоції, що вирували всередині. Вона не хотіла, щоб хтось здогадався, що відбувалося між нею і Джейсоном.

— Так, усе добре, — сказала вона, киваючи з легким натягнутим усміхом. — Просто довго не була на таких подіях. Трохи перевантаження.

Продюсер не помітив її обману і сприйняв це за чисту правду.

— Розумію, — сказав він, злегка усміхнувшись. — Якщо хочеш, можемо піти на терасу — там значно тихіше.

Вона задумалася на мить. Їй справді потрібен був відпочинок і простір, щоб привести себе в порядок. Але водночас вона не хотіла здаватися слабкою чи наляканою. Вона повинна показати, що все під контролем.

— Так, це хороша ідея, — відповіла вона, намагаючись зберегти спокій.

Вони повільно пішли до тераси, де було значно тихіше, ніж у залі. Нічне небо і свіже повітря трохи заспокоїли її, але її думки все ще були зайняті Джейсоном. Як він сміє так легко вдертися в її життя, ніби нічого й не сталося?

— Знаєш, я давно хотів тобі сказати, — почав продюсер, дивлячись на неї з інтересом, — ти справді надзвичайна. І я хочу, щоб ти знала, що для мене це не просто ділові стосунки.

Еллісон поглянула на нього, намагаючись зосередитися на його словах. Але її думки все ще були розбурхані недавньою зустріччю з Джейсоном.

— Я ціную це, — коротко відповіла вона, намагаючись зібратися з думками. Але її розум повертався до минулого. Продюсер не міг зрозуміти, що відбувається в її голові, і це було для неї своєрідним захистом.