Роберт Франклін Янг - Коли час лише починався

могло змінитися. Ну, гаразд. Загалом, містере Карпентер, в наш з Скіпом час на Марсі

приблизно така ж сила тяжіння, як і на цій планеті. Бачте, багато століть тому наші інженери

штучно збільшили існуючу тоді силу тяжіння, щоб наша атмосфера більше не розсіювалася в

міжпланетному просторі. І подальші покоління пристосувалися до збільшеної сили тяжіння.

Це розсіяло ваше занепокоєння, містере Карпентер? Йому довелося признатися, що так.

- А прізвище у вас є? - запитав він. - Ні, містере Карпентер. Колись у марсіан були

прізвища, але з введенням десентименталізації цей звичай вийшов з вжитку. Але перш ніж

ми продовжимо розмову, містере Карпентер, я хотіла б подякувати вам за наш порятунок.

Це... це було дуже благородно з вашого боку. - До ваших послуг, - відповів Карпентер,

- боюся тільки, що якщо ми і далі будемо так тут стирчати, мені доведеться знову вас від

когось рятувати, та і себе також. Давайте все троє заліземо до Сема в кабіну - там безпечно.

Домовилися? Він підійшов до трицератанка, схопився на його морду (корпус) і протягнув

руку дівчинці. Колі вона піднялася слід за ним, він допоміг їй піднятися в кабіну водія. - Там,

за сидіннями, невеликі дверцята, - сказав він.- За нею каюта; лізь туди і влаштовуйся як

вдома. Там є стіл, стільці і ліжко і ще шафа з різними смачними штуками. Загалом всі

зручності. Але не встигла Марсі підійти до дверей, як звідкись зверху пролунав дивний

3

свист. Вона поглянула в небо і її обличчя миттево зблідло. - Це вони, - прошепотіла вона.

- Вони нас вже знайшли! І тут Карпентер побачив темні крилаті силуети птеранодонів. Їх

було два і вони знижувалися на трицератанк подібно до ланки доісторичних

бомбардувальників.

Схопівши Скіпа за руку, він утягнув його на морду Сема, штовхнув в кабіну поряд з

сестрою і наказав: - Швидко в каюту! Потім стрибнув у водійське сидіння і закрив ковпак. І

саме вчасно: перший птеранодон був вже так близько, що його правий елерон дряпнув по

гофрованому головному гребеню Сема, а другий своїм фюзеляжем зачепив спину

ящурохода. Дві пари реактивних двигунів залишили за собою дві пари вихлопних струменів.

II.

Карпентер так і підскочив в своєму сидінні. Елерони? Фюзеляж? Реактівні двигуни?

Птеранодони? Він включив захисне поле ящурохода, встановивши його так, щоб воно

простягалося на півметра назовні від броні, потім включив другу передачу. Птеранодони

кружляли високо в небі. - Марсі, - покликав він, - підійди сюди на хвилиночку, будь-ласка.

Вона нахилилася через його плечі і її яскраво-жовте волосся залоскотало його щоку.

- Так, містере Карпентер? - Коли ти побачила птеранодонів, ти сказала: "Вони нас вже

знайшли!" Що ти мала на увазі? - Це не птеранодони, містере Карпентер. Я, правда, не знаю,

що таке птеранодони, але це не вони. Це ті, хто нас викрав, на списаних військових літаках.

Можливо, ці літаки і схожі на птеранодонів - я не знаю. Вони викрали нас зі Скіпом з

підготовчої школи Технологічного інституту канонізації Великого Марса і тримають в

очікуванні викупу. Земля - їх притулок. Їх троє: Роул, Фрітад і Холмер. Один з них,

очевидно, залишився на кораблі. Карпентер промовчав. Марс 2156 року був смурною,

пустельною планетою, де не було майже нічого, окрім каменів, піску і вітру. Його населення

складалося з декількох тисяч упертих колоністів із Землі, що не відступали ні перед якими

труднощами і декількох сотень тисяч таких же упертих марсіан. Перші жили в атмосферних

куполах, другі, якщо не рахувати тих небагатьох, хто одружився або вийшов заміж за когось

з колоністів, - в глибоких печерах, де ще можна було добути кисень. Проте розкопки, які в

двадцять першому столітті вело тут Позаземне археологічне товариство, дійсно принесли

безперечні докази того, що понад сімдесят мільйонів років тому на планеті існувала

супертехнологічна цивілізація, подібна нинішній земній. І звичайно, було природньо

припустити, що такій цивілізації були доступні міжпланетні перельоти. А раз так, то Земля,

де в ті часи завершувалася мезозойська ера, повинна була стати ідеальним притулком для

марсіанських злочинців - у тому числі і для викрадачів дітей. Таке пояснення, зрозуміло,

могло пролити світло і на ті анахронізми, які раз у раз траплялися в археологічних знахідках

крейдяного періоду. Правда, присутність Марсі і Скіпа в столітті динозаврів можна було

пояснити і інакше: вони