Тигер - Як я став супер злодієм, Тигер

— Я діяв під тиском, — намагався виправдатись він. — Якби я не зробив цього, можливо, ми б втратили більше життів. У мене не було часу на роздуми.

— А як щодо хлопця, якого ти використав? — продовжив головуючий. — Чи розумієш ти, які наслідки це може мати? Ти втратив довіру тих, кого повинен був захищати.

Віктор намагався знайти слова, але вони не приходили. Він сам розумів, що зробив щось, чого не можна було виправдати. Інші герої зібралися навколо, кожен з них мав свою думку з цього приводу. Хтось мовчав, інші обмінювалися невдоволеними поглядами.

— Ти знаєш правила, Вікторе, — промовив ще один член асоціації. — Якщо ми втрачаємо довіру людей, ми стаємо такими ж, як ті, проти кого ми боремося.

— Я розумію, — сказав Віктор, його голос знизився до ледь чутного шепоту. — Але я зробив це, щоб врятувати більше життів. Якщо це коштувало мені репутації, я готовий прийняти покарання.

— Покарання буде неминучим, — відповів головуючий. — Але знай, що це не лише про тебе. Це про всіх нас. Ми не можемо дозволити собі втрачати довіру людей. Якщо це повториться, ми більше не зможемо називати себе героями.

Віктор не відповів, він лише кивнув і вийшов з зали, відчуваючи на собі обтяжливі погляди колег. В душі він відчував глибоке каяття, але його рішення було вже прийнято. І наслідки цього вибору ще довго будуть відчувати всі, кого він мав захищати.

На наступний день, рано вранці, ми з Веронікою зібралися і вийшли з дому. Конверт, який я сховав напередодні, здавався тепер тяжчим, ніж будь-коли. Ми йшли мовчки, але кожен наш крок наближав нас до нового, невідомого світу.

Наближаючись до адреси, вказаної в конверті, я відчував, як серце починає битися швидше. Це місце не виглядало ні на що особливе — покинутий склад, старі, зламані двері і напівзруйновані стіни. Але тепер це місце було точкою неповернення.

Ми зробили наш вибір, і тепер залишалося лише побачити, куди він нас приведе.