Ольга Християнчук - Пшеничка для мільйонера , Ольга Християнчук

- Бо ти їх розпестила, - говорю з докором. - Мені ти не давала стільки волі.

Інколи навіть трохи образливо, що я найстарша і завжди мала бути найвідповідальнішою. Допомогти мамі, наглянути за братом і сестрою, зробити уроки і лише тоді можливо я могла кудись піти. Усі ці рамки іноді тиснули і не дозволяли бути собою.

- Бо ти була хорошою і слухняною дівчинкою. А вони шибайголови, не слухають, навіть якщо я їм щось кажу.

Зітхаю, нічого мені сказати. Маму не перепреш. Вона змалечку їм все дозволяла, напевно відчувала провину, що рідко з ними бувала. От малі гівнюки взяли моду не слухатись. Я теж могла так вчиняти, але совість не дозволяла.

Дивлюсь у вікно і помічаю на дорозі нашу сусідку, котра живе через дорогу.

- Лариска вдома? - запитую у мами.

- Так, декілька місяців пропрацювала у районі і звільнилась, - мама говорить з осудом, їй завжди не подобалась Лара. - Зараз ніде не працює. За що живе не зрозуміло. Хоча можливо квартиранти їй платять, та вона не зізнається.

- Які квартиранти? - здивовано дивлюсь на маму, котра вже перемила посуд і витирає руки рушником.

- Двох комбайнерів прийняла у себе, приїжджих. Хлопці молоді. Може дівка ще в четверте вийде заміж.

Лариска тричі була одружена і кожного разу їй не щастило. Коли я ще була юна, то захоплювалась нею. Мені було п'ятнадцять, їй двадцять п'ять. Кавалерів у Лариски було повно, кожного вечора хтось стояв під вікном. Вона була красивою і любила веселитись. А я сиділа у своїй кімнаті, заглядала у вікно, котре виходить якраз на дорогу, і тихо заздрила.

Зараз розумію, на скільки я була дурна. Лариска просто легковажна і не вміє будувати стосунки. А її краса з роками зів'яне. Їй вже тридцять два, а в житті нічого хорошого не відбулось. Вона одна, батьки померли, братів сестер нема, а колишні чоловіки ображені.

- Піду привітаюсь, - підскакую зі стільця.

Виходжу у двір і підбігаю до хвіртки якраз у ту мить, коли сусідка має зайти на своє подвір'я.

- Привіт, сусідко, - говорю досить голосно, щоб вона почула.

Лариска розвертається до мене з двома повними пакетами у руках.

Мене не дивує, що вона нафарбована, а волосся її вкладене і накручене, не дивує красива літня сукня, явно нова. Мені незвично бачити у її руках з довгим манікюром два пакети продуктів.

Невже Лариска почала готувати? Світ перевернувся.