Ведана - Супроти волі. Знайти себе, Ведана

Зард сіла у ліжку, хапаючи повітря. Книга лежала біля руки. Дівчина відбула усі уроки, а тоді так захопилась читанням, що просиділа з книгою до півночі, історії і легенди у малайорів були не найсвітлішими, от і наснилось таке. Наче перед нею один з морських жителів сидить, з широко широко відкритими очима, а на нього падає тінь морського дракона, з кута губ лускатого тече багряна кров, він називає її ім'я, благає схаменутись, просить не вбивати нікого... Але у наступну мить кігті розтинають його тіло і Зард раптово кидається у воду.

Хоч Зард уявлення не мала, як виглядають малайори, бо пропустила цей розділ, кадра у ві сні бачила чітко. Майже як витончена людина, але на зовнішніх сторонах кінцівок на шиї та боках луска, і ще хвіст з плавцем, плавці також на литках, на зап'ястях і на вухах.

Дівчина відкрила перший розділ, зображення малайора приблизно відповідало тому, що вона бачила увісні. Мабуть побачила картинку вже коли засинала.

"Луска і волосся малайорів буває різних відтінків червоного, що є дивним, якщо врахувати, що живуть вони під водою, очі зазвичай сині, але можуть бути зелені, або фіолетові. Створіння ці фізично сильні спритні і витривалі, деякі інстинкти загострені, як і всі п'ять чуттів, також є шосте чуття, яке допомагає розуміти емоції інших та дає їм можливість використовувати ментальну магію. Основним органом цього чуття є кристал, що знаходиться між бровами. Хоч малайори добре витримують удари або поранення, при пошкоджені внутрішніх органів виживають вкрай рідко, це зобумовлено тим, що їх природнім ворогом є косатки, а якщо косатка все ж дістала до органів, то це кінець. Хоч малайори беруть початок в південних льодах, вони тендітні створіння, бо їм доводилось ховатись від косаток в щілинах, з цієї ж причини вони протискаються усюди де пройде голова, оскільки підшкірної жирової тканини недостатньо для обігріву тіла, вони розвили в собі магію вогню достатньої сили, щоб коригувати температуру тіла, та і для бою їх сили теж достатньо, проте, косатки вміють блокувати магію, малайори не сприятливі ні до низьких ні до високих температур. У цих істот дуже повільний метаболізм, вони їдять приблизно втричі менше ніж люди.

Але не все так просто. У них серйозні проблеми з травленням, з м'яса можуть вживати лише рибу, або правильно оброблену птицю, білий хліб, молоко, або інші молочні продукти, щось смажене в олії, для них це набагато гірше за отруту, бо отрути на них здебільшого не діють. В плані алкоголю, то у них пропускається стан сп'яніння і одразу похмілля. Друга проблема це розмноження. Їм складно знайти партнера, до того ж жінок у них народжується мало, тому малайорська кров не розмішується і малайорів напівкровка просто не може існувати в природі, не важливо, народить їх ельфійка чи орчиця, це буде чистокровний малайор, але сам процес зачаття куди складніший ніж у людей, та й виношує дітей малайорка рік.

Іще малайори панічно і безпричинно бояться кроликів."

— Нізо! Я знаю, ти не лишися байдужою. Малайори вмруть, якщо з'їдять смажену картоплю.

— Жах якийсь. Мабуть, це в них найприємніший спосіб самовбивства.

— Хто зна. А тобі хотілося послухати, як вони співають? Мені сьогодні снився один.

— І? Який він був з себе?

— Ну який. Високий, дуже, обличчя "діамантової" форми, шкіра рожевувата, луска бордова, і волосся довге, нижче пояса, кучеряве, теж бордове, очі великі, лазуритові, щоправда, худий.

— І чому тобі завжди красені сняться?

— Страшненький, а не красень — фиркнула Зард — І вдягнений як пірат, сорочка, брюки, грубі чоботи, на поясі крім паска ще хустка пов'язана.

— Це навіть романтично.

— Угу. Ти його самого не бачила.

Дівчина підібгала ноги і поклала підборіддя на коліна.

— Ернест мені вчора сказав, що роботу у мене точно куплять, раніше він навіть не припускав, що мої нариси слід брати на ярмарок.

— Вітаю тебе, до речі, ти про нашу вечірку не забула? Тематика твоя улюблена, піратська.

— У мене все готово. Пішли донизу. Глорія життя не дасть, якщо до сніданку не спустимось.

Зард швидко натягла довгу білу домашню сукню просторого крою і вступивши в туфлі вискочила за двері

— Не їй хлопців перебирати — хмикнула Ніза, проваджаючи сестру поглядом. За тутешніми еталонами чорнява дівчина була на межі потворності, хоча сама Візардель даним фактом не переймалася — Теж мені "страшненький".

За якийсь час обоє сиділи за столом. Глорія, їх наглядачка, похитала головою.

— Зард, ти пила вчора ввечері ліки?

Вже шість років, відколи кров дракона потрапила у вени Візардель, дівчина щовечора приймала ліки, щоб якась загадкова хвороба, яку навіть ніколи при Зард не називали, не підкосила дівчину. Зард боялася, що це буде сіра смерть, тому слухняно пила ліки. Але учора зачиталась заснула і пігулок так і не прийняла.

— Ні, я просто, заснула з книгою, але, один день ж нічого не змінить правда.

— Пам'ятаєш, що було тоді?

— Мені снились кошмари....

— А цієї ночі, ти кричала увісні, Зард.

Додала Ніза. Обох це трохи налякало.