Ірен Вастро - Поряд з тобою, Ірен Вастро

Розділ 2

-Я досі не можу повірити в те, що я погодилася на вашу авантюру!- кажу я подрузі, коли її брат Артем поїхав додому.

-Повір, сонце, ти нічого не втратиш. Трохи допоможеш братові і відкладеш гроші на відпочинок.- каже подруга.

-З одного боку ти права, а з іншого…- кажу я.

-А з іншого теж все буде добре. Ти допоможеш примирити коханих і все буде ОК.- каже вона  мене обіймаючи.

-Що ж, побачимо, що з цього вийде.- кажу я Жанні.

Йдемо  нарешті спати.

Вранці, як завжди збираємося на роботу.

-Сьогодні ти маєш поїхати на роботу до Артема. Заявити про себе.- каже Жанна за сніданком.

-Яким чином?- питаю я.

-Ти прийдеш на роботу до Артема і запросиш його на обід. Секретарці скажеш, що ти його подруга. Вона ж рознесе цю новину по офісу. А оскільки вона ще й подруга Руслани, то …- каже Жанна.

-Зрозуміло, зрозуміло. Вона прийде на нас поглянути.- кажу я.

-Вірно. Тому тримайтеся там мило, романтично поглядайте оде на одного.- мрійливо каже Жанна.

-Подруго, я ж не акторка. Як я мило буду дивитися на незнайому людину?- питаю я.

-Ви ж уже знайомі!- каже так легко ця красуня.

-Добре. Нехай тоді старається брат, якщо хоче повернути свою Руслану.- каже подруга.

-Я з ним поговорю.Тоді гарного дня! Бажаю успіху!- каже подруга мене обіймаючи.

-І тобі.- каже втомлено.-і виходжу на вулицю.

Години минають швидко і от вже обідня перерва. Добре, що наші фірми знаходяться в 10 хвилинах на маршрутці. Тому прибуваю на фірму досить швидко. Заходжу в приміщення та йду до ліфта. Піднімаюся на потрібний поверх та йду в потрібному напрямку. В  них мабуть обід пізніше, бо багато  працівників все ще перебувають на робочих місцях.  Бачу дівчину з яскравим макіяжем і вирішую уточнити напрямок мого руху до кабінету Артема і заразом привернути зайву увагу.

-Доброго дня. Ви не підкажете, як мені знайти кабінет Артема Макарова?- питаю я поправляючи зачіску.

-Доброго дня. А ви пробачте хто?- питає красуня мене розглядаючи.

-Я його  подруга.- кажу дивлячись в розмальовані очі та надуті губи.

-Прямо по коридору і на право.- каже оглядаючи мене з ніг до голови.

-Дякую.- кажу я і йду далі.

Прийшовши до кабінету бачу секретарку, що зависає в телефоні.

-Доброго дня. Пробачте, мені потрібен Артем Макаров.-кажу я дівчині.

Вона зміряє мене холодним поглядом.

-У вас призначено?- питає.

-Ні. Але він буде радий мене бачити. Скажіть, що прийшла його подруга Злата.- кажу я мило всміхаючись.

-Так. Звісно скажу.- каже все ще скануючи мене поглядом.

-Артеме Вікторовичу, до вас прийшла ваша подруга Злата.- каже вона  начальнику в слухавку.- Добре.- каже і кладе її на місце.

-Проходьте.- каже всміхаючись нещирою усмішкою.

Заходжу до кабінету та бачу Артема, що заклопотано працює  в ноутбуці.

-Привіт.- кажу я.

-Привіт.- каже він та встає зі свого місця.- Як справи?- питає заглядаючи в очі і я розумію, що гра почалася.

-Добре.- кажу я.- Ось зайшла до тебе запросити на обід.- кажу вміхаючись.

В кабінет заходить секретарка з двома чашками чаю.

-Я подумала, що ви захочете чаю.- каже вона невинними очима.

-Дякую, за турботу, Хритино.-каже Артем обіймаючи мене за талію.

-Я гадаю, що чай ми краще посмакуємо в нашому улюбленому кафе.- кажу я дивлячись на Артема.

-Так, ти права. Тоді збираймося.- каже він та бере свій телефон і ми прямуємо на вихід.

 В цей час він притрумує мене за талію та намагається дивитися лише на мене. Його колеги проводжають нас здивованими поглядами.  Нарешті ми заходимо до ліфту і рука Артема опускається.

-Виявляється ти великий актор!- кажу я хлопцю.

-Доводиться йти на це заради коханої людини.- каже він оглядаючи мене трохи зневажливо.

-Не заздрю їй.- кажу тихо.

-Що?- питає.

-Кажу за обід платиш ти. А потім ще відвезеш на роботу.- кажу я поки двері ліфта не відкриваються.

Артем знову починає притримувати мене за талію та каже :

-Для тебе, що завгодно.- каже всміхаючись.

На нас оглядаються його колеги і здається все йде за планом. Ми їдемо на обід в кафе за рогом, щоб там було більше знайомих та колег Руслани та Артема. Сідаємо за столик та починаємо обід. Раптом до нас підходить якийсь хлопець.

-Які, люди! Артеме, невже ти вирішив пообідати з простими смертними? А хто ця красуня?- питає він оглядаючись на мене.

-Семене, ти вибач, та часу мало, а хочеться його провести в приємній компанії. Тому пробач…- каже натякаючи, що він зайвий.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍