Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

 

— Зараз! — тихо промовив Квінлан, і вони кинулися в атаку.

 

Світлові мечі засяяли яскравим світлом, розсікаючи темряву кімнати. Штурмовики були заскочені зненацька і не встигли дати гідну відсіч. Люк і Квінлан діяли злагоджено, швидко та ефективно знешкоджуючи ворогів.

 

Коли останній штурмовик упав, Люк і Квінлан підбігли до дітей.

 

— Все буде гаразд, — сказав Люк, намагаючись заспокоїти їх. — Ми вас врятуємо.

 

Діти дивилися на нього з надією і вдячністю. Люк відчув, як його серце наповнюється рішучістю. Він знав, що тепер їхнім завданням було не тільки врятувати дітей, але й забезпечити їхню безпеку.

— Нам потрібно швидко забрати вас звідси, — сказав Квінлан, оглядаючи кімнату. — Ходімо, ми знайдемо безпечний шлях.

Люк і Квінлан взяли дітей за руки та почали виводити їх з кімнати. Вони обережно рухалися коридорами, уникаючи патрулів і пасток. Люк відчував, як його зв'язок із Силою допомагає їм знаходити найбезпечніші шляхи.

Нарешті вони дісталися до виходу з бази. Корабель, на якому вони прибули, був уже готовий до відправлення. Люк і Квінлан швидко завели дітей на борт і приготувалися до зльоту.

— Ми зробили це, — сказав Люк, відчуваючи полегшення. — Тепер нам потрібно доставити їх на Стьюджон.

Квінлан кивнув, активуючи двигуни.

— Ми виконали своє завдання, але це тільки початок, — сказав він. — Ще багато роботи попереду.

Корабель піднявся в повітря і попрямував у гіперпростір, залишаючи позаду небезпечну базу на Мустфарі. Люк знав, що їхня місія була успішною, але також розумів, що боротьба з Імперією триватиме. Він був готовий до будь-яких викликів, знаючи, що разом із Квінланом і іншими Повстанцями вони зможуть здолати будь-які перешкоди.

 

— Ми врятували їх, але тепер нам потрібно забезпечити їхнє навчання і безпеку, — сказав Люк, дивлячись на дітей.

 

Квінлан поклав руку на плече свого учня.

— Ти зробив чудову роботу, Люку, — сказав він. — Тепер час повернутися і продовжити нашу боротьбу.

Люк кивнув, відчуваючи нову хвилю рішучості. Він знав, що їхня місія тільки починається, і попереду ще багато викликів. Але разом вони зможуть подолати будь-які перешкоди та повернути мир у галактику.

На Стьюджону

Ніл колишній падаван  Шейл вийшов зустрічати їх разом з іншими джедаєм  Гареном Муном 

— Майстер  Мун Лицар Лунар .Люк  поклонився другу  свої матері  та лицарю котрий стояв біля нього 

 

Ніл, високий чоловік із загостреними рисами обличчя і спокійним виразом, вийшов із храму, щоб зустріти рятувальну команду. Його темні очі уважно вивчали кожного, хто ступав на священну землю Стьюджону. Разом із ним були інші джедаї, готові надати допомогу.

 

— Майстер Мун, — ввічливо поклонився Люк, визнаючи авторитет друга своєї матері. — Ми привезли дітей, яких вдалося врятувати з Мустфару.

 

Ніл кивнув, його погляд був сповнений розуміння і співчуття.

 

— Вітаю, Люку, Квінлане. Ви зробили велику справу, — сказав він, оглядаючи дітей, які тільки-но вийшли з корабля. — Вони будуть у безпеці тут, у храмі. Ми забезпечимо їх навчання і захист.

 

Люк відчув полегшення, почувши ці слова. Він знав, що тепер діти знаходяться під опікою джедаїв, які зроблять все можливе, щоб вони могли відновитися і навчатися в безпеці.

 

— Дякую, майстре Мун, — відповів Люк. — Ми зробимо все можливе, щоб підтримати вас у цьому.

 

Квінлан, стоячи поруч, додав:

 

— Ми не залишимо їх наодинці. Як тільки вони будуть у безпеці, ми повернемося, щоб продовжити нашу боротьбу з Імперією.

 

Ніл посміхнувся, його обличчя випромінювало теплоту і спокій.

 

— Ми всі в одному човні, друзі. Разом ми зможемо здолати будь-які перешкоди, — сказав він. — Ходімо, ми покажемо вам, де діти зможуть відпочити та почати своє навчання.

 

Люк і Квінлан пішли за Нілом, ведучи дітей до внутрішніх приміщень храму. Приміщення були світлими та просторими, випромінювали спокій і гармонію. Тут діти могли відчути себе у безпеці та почати нове життя, навчаючись і розвиваючись під керівництвом досвідчених джедаїв.

 

— Люк, ти зробив чудову роботу, — сказав Ніл, коли вони зупинилися біля однієї з навчальних кімнат. — Твої дії врятували життя багатьох. Ти можеш пишатися собою.

 

Люк відчув, як його серце наповнюється гордістю і вдячністю. Він знав, що попереду на них чекають ще багато викликів, але також знав, що вони готові до них.

 

— Дякую, майстре Мун. Ми зробимо все можливе, щоб забезпечити мир і безпеку для всіх, — сказав він.

 

Квінлан кивнув, погоджуючись з Люком.

 

— Наша боротьба триває, але разом ми зможемо досягти успіху, — додав він.

 

Ніл посміхнувся і поклав руку на плече Люка.

 

— Нехай Сила буде з вами, — сказав він. — І нехай ваш шлях буде наповнений світлом і надією.

 

Люк і Квінлан відчули, як їхня рішучість зміцнюється. Вони знали, що попереду ще багато роботи, але також знали, що разом вони зможуть здолати будь-які перешкоди. Їхня місія тільки починалася, і вони були готові зустріти будь-які виклики, щоб забезпечити мир і безпеку у галактиці.

 

Мара Джейд стояла на балконі імперської бази, дивлячись на вогняну поверхню Мустфару. Її думки були сповнені сумнівів і тривоги. Вона не могла забути слова Люка Кенобі, які, здавалось, проникли глибоко в її душу. Вона завжди вважала себе незламною і вірною Імперії, але тепер її впевненість похитнулася.

 

Вона відчувала, що Люк намагається достукатися до її серця, і це викликало у неї внутрішній конфлікт. Вона почала сумніватися у правильності своїх дій і своєму шляху. Чи дійсно вона повинна бути рабинею Імперії? Чи є для неї інший шлях?